Як навчити дитину самостійно виконувати домашнє завдання?

Не зважаючи на деякі позитивні сторони дистанційного формату навчання, такий тип освітнього процесу спричинив збільшення навантаження на батьків, які мають не лише працювати, а й організувати умови для навчального процесу вдома, пояснювати матеріал, що покладений на самоопрацювання, робити з дитиною домашнє завдання. В результаті в родині спостерігається емоційне вигорання та загострення психоемоційної атмосфери. В той самий час батьки можуть створити сприятливі умови для навчання, що мотивуватимуть дитину самостійно виконувати завдання й досягати бажаного результату. Для цього слід скористуватися порадами від дитячої психотерапевти, арт-терапевтки Мар’яни Серажим.

1.Створення сприятливих умов для навчання.

 У дитини має бути облаштовані зручне місце для навчання: стіл, крісло, освітлення та відсутність зайвого шуму.

2. Рівень працездатності залежить від темпераменту.

 Одні діти можуть виконувати домашнє завдання одразу після уроків, інші мають достатньо часу відпочити, а лише потім сідати за уроки. Дорослі мають враховувати темперамент дитини, а не вирішувати все на власний розсуд. Плідний час необхідно шукати разом з дитиною. «Жайворонку» за біологічним годинником підійде виконання уроків рано вранці, «сові» — після вечері.

Холерика після шкільних занять варто відправити погуляти чи зайнятися спортом, щоб він виплеснув зайву енергію. Флегматику краще залишити більше часу на виконання завдань, щоб він міг займатися у звичній неквапливій манері. Меланхоліки швидко перевтомлюються, у них низька стресостійкість. Перед заняттями для них корисні тихі приємні справи, релакс і навіть денний сон. А домашку краще розбити на невеликі підзавдання, після виконання яких робити перерви.  

3. Прибрати спокуси.

Під час занять слід вимкнути телефон, телевізор, не розмовляти поруч з дитиною, не працювати на очах дитини з ноутбуком, який навіває дитині думки про комп’ютерні ігри. Бажано в цей час не затівати цікавих справ, у яких школяр хотів би взяти участь (наприклад, пекти пиріг, якщо донька любить допомагати).

4. Дорослим не слід брати на себе зайвого.

Якщо на тілесному рівні все добре, проблеми слід шукати в психологічному настрої. І перш за все… мами/тата. Складно домогтися від дитини продуктивності, якщо займаючись із нею ви роздратовані. Мама часто перевтомлена, і допомога школяру забирає в неї час на відновлення сил. Тоді краще рідше перевіряти домашні завдання, але робити це в спокійному настрої.

Іноді батьки настільки зацікавлені в тому, щоб завдання були виконані швидше, що починають самі робити їх за дитину. Але якщо мама більше, ніж дитина, переживає за уроки, мотивація знижується. Важливо не брати на себе відповідальність за домашні завдання дитини, інакше школяр так і буде думати, що це клопіт мами з татом. Усвідомте, що ви просто допомагаєте, а результат залежить від учителя та учня. Якщо дитина зовсім не справляється, допоможе репетитор. Якщо вчитель погано викладає, у школяра є законне право отримати після уроків відповіді на запитання, пояснення.

5. Позбавлення синдрому ексшколяра.

Чому батьки перетворюють домашку на надцінну ідею? Чому поводяться так, ніби зроблені уроки важливіші за здоров’я, отримані знання, досвід? Можливо, згадується власний дитячий страх перед учителем, провина за невиконані домашні завдання, відчуття, що все було «не так, як треба», а ось у моєї дитини має пройти ідеально. Вирішіть для себе, навіщо вам оцінки сина чи доньки. Можливо, варто прийняти, що в усіх свої здібності та нахили: з одних предметів ваш школяр буде успішним, з інших — ні, і «вичавлювати» високі бали немає сенсу. При цьому боятися домашнього завдання син або донька перестане.

Дитина засмучена, боїться? У деяких школах принижують тих, хто має проблеми з навчанням, не даючи природного права на помилку. Позбувшись власного страху, ви зможете додати позитиву. Будь-яке зауваження до домашки робіть за правилом бутерброда: до і після критики говоріть про помічені плюси. Їх немає? Навіть у затятого двієчника можна знайти акуратно написані рядки, крок у правильному напрямку або хоча б витрачені зусилля.

Чи треба нагороджувати? Це вирішуєте ви. Краще, якщо нагородою буде не щось матеріальне, а спільно проведений час, улюблені розваги. Такі стимули краще застосовувати не щодня, а після успішного виконання найскладніших завдань або на вихідних — як результат роботи за тиждень.

6. Створення звички.

У початкових класах батькам важливо створити максимально доброзичливе поле навколо уроків. У дитини є право тестувати свої здібності, помилятися, не робити домашнє завдання — і дивитися, що з цього виходить.

7. Створення особистого простору дитини.

Краще дитину залишати наодинці, коли вона робить уроки. В той самий час слід знаходитись в зону доступності на випадок, якщо виникнуть запитання до матеріалу. Наприкінці необхідно перевірити уроки. Якщо помітили помилки, слід вказати на них та запропонувати дитині самостійно їх виправити, а не надавати одразу відповідь. Така ситуація дозволить дитині зрозуміти, що вона не одна з незрозумілими завданнями, разом ви впораєтесь.

8. Говоріть про те, що важливо дитині.

Мотивуйте не тим, що турбує вас, а тим, що близько дитині. В одного це конформістський настрій: не опинитися єдиним, хто не зробив уроків, бути в темі, як решта учнів. В іншого — розвинений дух змагання: зробити краще або оригінальніше за інших. Пофантазуйте разом про «момент слави», якого варто прагнути.

Того, хто боїться стресу, переконайте, що домашня робота — як репетиція контрольної, тільки мама поруч. Потренуєшся — і буде легко. Якщо в учня сильні пізнавальні інтереси, важливо додати до уроків щось цікаве. Так, доведеться «попітніти», розшукуючи додаткову інформацію. Але це не складніше, ніж воювати, заганяючи дитину за зошити. Якщо є дослідницький настрій, школяру хочеться отримати особистий досвід. Його турбуватиме, як застосувати ці знання в житті, навіщо вони. Покажіть або знайдіть відео на потрібну тему. Ще краще — запропонуйте учневі самому пошукати його і обговорити з вами. Підкреслюйте, що домашка — справа більш доросла, ніж заняття в класі, адже ти вчишся працювати самостійно.

9. Застосування новітніх технік тайм-менеджеру.

Батьки можуть підібрати для дитини зручний спосіб виконання завдань. Наприклад, можна скористатися технікою «Слон та жаба», розбити роботу на невеликі фрагменти та почати виконування завдання з найлегшого.

«Помідорова техніка» підійде тим, хто не дуже посидючий. Досить розбити роботу на 25-хвилинні відрізки — «помідори» і поставити таймер. Справу зроблено? П’ять хвилин перерва. Чотири «помідори з’їдено»? Пів години задоволення: перегляд «четвертинки» фільму, прогулянка, улюблена комп’ютерна гра, друзі. Якщо ж 25-хвилинний цикл був перерваний, до «бонуса» далеко: ставте таймер і знову займайтеся завданням.

Техніка «Автофокус» здатна змотивувати навіть тих дітей, які бояться уроків. Домашнє завдання слід розділити на окремі пункти, наприклад, розв’язати один приклад, прочитати вірш, який треба вивчити, які слід записати. А потім читати список і робити тільки те, що краще за решту. Хоч щось здасться дитині підсильним і терпимим. І так, вибираючи із залишків, поступово вона зробить усе. Адже акцент буде не на ненависному «треба», а на «хочу».