Ігор Лікарчук про ліквідацію освітніх втрат

Про освітні втрати почали говорити ще під час пандемії COVID-19. Повномасштабна війна примножила прогалини у знаннях та навичках українських школярів. Наразі МОН спільно з комітетом з питань освіти, науки та інновацій працюють над розробленням Національної програми подолання освітніх втрат і освітніх розривів на рівні загальної середньої освіти. Який вигляд повинна мати програма ліквідації освітніх втрат, розмірковував екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук.

Далі – пряма мова.

Знову про майбутню програму ліквідації освітніх втрат. Напишу кілька своїх рекомендацій подолання того невідомого, що називають мудро і дуже вчено -«освітні втрати».

Перша і найголовніша рекомендація - в учнів повинна бути мотивація отримати знання, втрати відпрацювати, прогаяне надолужити. Між іншим, у кого з учнів така мотивація була і є, то в нього і втрат немає… Навіть у ковідні та воєнні роки…

Від програм і балачок ця мотивація не зʼявиться. Для того, щоб вона виникла зробіть (чи заявіть про те, що зробите) хоча б кілька таких кроків:

1. Не приймайте до університетів усіх підряд: і мертвих, і живих, і ненароджених; безграмотних і напівграмотних.

2. Навчання в університетах зробіть трудною працею, а не протиранням штанів, в очікуванні дипломів. Не хочеш вчитися - не займай місце.

3. Анулюйте НМТ і проводьте ЗНО із завданнями такого рівня складності, як у Китаї чи Норвегії.

4. Не встановлюйте поріг «склав/не склав» за результатами ЗНО на рівні порогу вгадування, а щороку піднімайте його.

5. Видавайте атестат про загальну середню освіту випускнику не за те, що відсидів за партою 11 років, а за те, що набув знання. А якщо їх немає - то немає і атестату.

6. Не приймайте до 10 класу тих, хто не має знань із основ наук

7. Не гнобіть учителів і школи рейтингами за результатами ЗНО чи НМТ.

8. Перестаньте звинувачувати вчителя в низькій якості освіти. Якість залежить не лише від учителя. Вона насамперед залежить від мотивації учня. А от із цим проблема…

І все це зробіть ПІСЛЯ, а НЕ ПІД ЧАС ВІЙНИ. Ні діти, ні вчителі не винні в тому, що є ця проблема.