"Хто несе відповідальність за те, що ЗНО оцінюється суб’єктивно?" - Тарас Ткачук

Перевірка письмових робіт ЗНО завершилася. І що? Усі мовчать? Ніхто нічого не хоче прокоментувати?

Тисячі перевіряльників і причетних до процедури ЗНО нічого не помітили?

Чи, як завжди, тихенько побухтіли, а потім за чаркою зі смутком підняли тему некомпетентної влади… І ВСЕ?

Я про те, що цьогоріч була ЛИШЕ ОДНА перевірка письмових робіт екзаменаторами, бо на традиційні дві НЕ ЗНАЙШЛИ коштів.

Колеги! Пишу ці рядки зі знаками оклику не випадково, бо ваша мовчанка спричинить черговий ланцюг проблем в освіті, яких, здається, і так уже стільки, що ми навряд чи зможемо цього пацієнта підняти на ноги.

Тоді поставлю питання конкретніше: а хто несе персональну відповідальність у цій країні за те, що на дуже важливому етапі проведення ЗНО відбувається СУБ’ЄКТИВНЕ оцінювання письмових робіт?

Уся система зовнішнього НЕЗАЛЕЖНОГО оцінювання була вибудувана з самого початку так, щоб поставити ВСІХ випускників у РІВНІ умови, тільки НЕ ЦЬОГО РОКУ. До слова, уже один раз такий прикрий випадок трапився за часів Табачника, але завдяки запеклим і принциповим працівникам Центру оцінювання якості освіти другу перевірку відновили.

А що ж ми отримали цього року? Через кількох осіб у цій країні всі, хто писав ЗНО з математики, української та англійської (німецької/французької/іспанської) мов, опинилися заручниками ОДНІЄЇ перевірки, яка, зрозуміло, НЕ МОЖЕ бути об’єктивною.

Як екзаменатор, який викладав основи педагогічних вимірювань і який щорічно бере участь у перевірці письмових робіт, спробую пояснити нашому міністру освіти й науки доступною мовою, що означає одна перевірка в такій системі (думаю, саме він несе персональну відповідальність за об’єктивність процедури ЗНО):

1) екзаменатори – це люди, які елементарно можуть утомитися й помилитися. Ну, якщо вони не помітять якоїсь помилки, то нехай (але ж в інших роботах помітять!!). Набагато сумніше, коли під час оформлення бланку для оцінювання хрестики випадково опиняються НЕ ТАМ. Це ті хрестики, від яких може залежати доля абітурієнта, між іншим…

2) під час другої перевірки письмових робіт з мови найчастіше коригується оцінка за зміст письмового висловлення (хоча частенько трапляється коригування оцінки і за грамотність), адже саме тут буває різниця в кілька балів.

За моєї пам’яті найбільшою була різниця в ШІСТЬ !!! балів, які цілком справедливо ПІДНЯВ другий екзаменатор.

3) саме під час другої перевірки робіт з мови відбувається ще одна дуже важлива корекція: вирівнюються й деталізуються вимоги до творів з РІЗНИХ РЕГІОНІВ. Це те, про що неохоче говорять у нашій країні, щоб нікого не образити, але, на жаль, замовчуванням цю проблему ми ніколи не розв’яжемо.

І коли ми використовуємо формальний підхід до оцінювання змісту (є теза – 2 бали, є приклад з мистецтва – 2 бали і т.д.), то в результаті отримуємо дуже цікаву картинку: за приклад з мультика «Губка Боб» чи казки про Колобка ставимо 2 бали й за приклад з книги Германа Гессе «Сіддхартха» - теж 2 бали. Пояснюю спрощено, бо загалом картинка набагато сумніша, особливо коли аналізувати приклади з громадсько-політичного чи власного життя. Ось тут починається найцікавіше. Деякі роботи можна було б одразу передавати іншим експертам, але вже не вчителям, і тут теж є пряма залежність від місця проживання наших випускників.

І до чого тут друга перевірка? А все просто: коли ти 2-3 дні перевіряєш роботи, у яких приклади про стереотипи, пов’язані з борщем, салом, зрідка – з мовою або зневажливим ставленням до жінки (яку, до речі, досить часто в цих прикладах б’ють), а потім розпаковують пачку з іншого регіону, де читаєш про Столітню війну, Авраама Лінкольна, Вінстона Черчилля, Івана Мазепу, Євгена Коновальця, то розумієш, що по ДВА бали за приклади у цих творах якісь дуже різні…

Хтось компетентний мені заперечить: але ж частину робіт цього року перевіряв другий екзаменатор. Так, перевіряв. Аж ДЕСЯТЬ відсотків! Це той екзаменатор, який мав бути ТРЕТІМ, і його функція раніше була іншою: звіряти результати ДВОХ попередніх екзаменаторів і виставляти остаточну оцінку. Саме такою є міжнародна практика. Точніше, БУЛА.

До слова, співчуваю тим, хто цього року буде працювати в апеляційних комісіях. Їм явно не позаздриш…

Ось така печаль трапилася цього року завдяки кільком особам, яких ми всі добре знаємо.

Тарас Ткачук