Диференційований підхід: особливості та етапи навчання

Запорукою розвитку та становлення кожної особистості є якісна та доступна освіта. Діти в школі повинні бути забезпечені однаковою підтримкою, орієнтованою на потреби, здібності та зацікавлення кожного учня. Саме на таких принципах базується диференційований спосіб навчання, який передбачає коригування методів навчання з урахуванням освітніх потреб, компетентностей та можливостей кожної дитини.

Про особливості диференційованого підходу розповідають на порталі «НУШ».

В порівнянні з традиційним шкільним підходом, коли всі учні класу отримують однакове завдання, диференційований спосіб передбачає застосування різних стратегій щодо організації навчального процесу та оцінювання з урахуванням особливостей кожної дитини.

Дітей не змушують адаптуватися до стандартних навчальних шаблонів, а навпаки – пристосовують шаблони до потреб учнів.

Головними індикаторами якості диференційованого способу навчання є:

• Педагоги, які мають розуміти та знати особливості кожного учня, його здібності та вміння. Під час організації навчального процесу вони повинні орієнтуватися і спиратися на сильні сторони та компетентності школярів.
• Зміст освіти, пов’язаний зі стандартом та програмою навчання, який має спирається на державні вимоги, а з іншого – на зацікавлення та здібності учнів.
• Учні, потреби яких знаходяться в центрі уваги навчального процесу. Викладання має бути особистісно орієнтованим та будуватися навколо результатів навчання конкретної дитини, її знань, умінь і навичок. 
• Навчальний процес з використанням різних методів, інструментів, прийомів та практик.
• Оцінювання, яке має базуватися на регулярному моніторингу прогресу учнів.

До основних етапів диференційованого навчання відносяться:

• рефлексія;
• оцінювання програми навчання (зміст та вимоги до учнів);
• аналіз індивідуальних особливостей учнів;
• планування уроків на основі поєднання науково обґрунтованих та особистісно орієнтованих методів;
• вдосконалення практики на основі фактичної інформації.