Пошук по сайту

Чи варто вводити в школах змішане навчання? - Ігор Лікарчук

Освіта в Україні

Блоги

Просто думка. Зараз всі почали говорити, що з 1 Вересня у школах буде змішане навчання. Чим би дитя не бавилося, якби не плакало...

На мою думку, перш ніж вести мову про змішану чи якусь іншу (не таку, як зараз) форму організації навчання, потрібно вирішити щонайменше чотири проблеми.

1. Змінити існуючі нормативи й вимоги до функціонування закладів освіти. Починаючи від наповнюваності шкіл і закінчуючи наповнюваністю класів та штатними розписами. Бо навряд чи буде потреба в умовах змішаного навчання утримувати величезні шкільні приміщення, щоб нагрівати взимку напівпорожні класні кімнати за шалені гроші... І чи буде справжнім та ефективним дистанційне навчання для 35 учнів класу..? І чи потрібні будуть у закладах освіти «масовики-затейники»?

2. Змінити професійний стандарт вчителя. У системі змішаного навчання не потрібна буде, образно кажучи, безвідмовно-слухняна «МарьІванна» як ретранслятор давніх знань, урокодавач, класкер та оформлювач звітів і методрозробок. А потрібний буде модератор, куратор, тьютор, репетитор, наставник. Академічно вільний. Академічно відповідальний. Із відповідною оплатою праці. А не з такою, як у «Марьіванни» - однаково мізерною для всіх, незалежно від результатів роботи педагога.

3. Переглянути сутність деяких конституційних і законодавчих норм. Гарантування отримання безоплатної середньої освіти, насамперед, означатиме створення державою умов для отримання такої освіти. Не стільки в школі, як поза нею шляхом забезпечення учня належними технічними засобами (а не примітивними паперовими підручниками), доступом до Інтернету (а не до «Марьіванни). Також гарантією здобуття безоплатної середньої освіти має стати принцип «гроші ходять за учнем», а не за школою...

4. Ліквідація совєтської системи управління освітою. Районо та інші ОНО, совєтські за духом і стилем роботи директори шкіл потрібні «Марьіваннам», котрі без няньки й наглядача жити не можуть. Іншому педагогу (див. п.2) все це застаріле совєтське лахміття, як п’яте колесо до воза - лише заважатиме.

Це лише ДЕЯКІ проблеми, які потрібно вирішити для запровадження змішаного навчання.

Подібних проблем є іще чимало. Але чи є політична воля їх вирішувати? Чи є ті камікадзе, котрі готові взяти на свої плечі страшенно тяжку долю вирішення зазначених та купи інших проблем?

Складні це питання. Хоч особисто я без надії сподіваюся, що такі є, чи будуть. Якщо ж не буде ні політичної волі, ні камікадзе, то вести мову про якесь змішане навчання - це однаково, що борщ заочно їсти. Можна багато про той борщ розповідати, язиком цмокати і у снах його бачити, але від того ситим не будеш.

 Ігор Лікарчук

Теги:
Читайте також:

"Дослідження успішності школярів - Володимир Бєлий"

"Сільська освіта у передсмертних конвульсіях - Ольга Халепа"

"Чому я повернувся до України - Сергій Кіяшко"

Коментарі {0}

Чтобы оставить свой комментарий, необходимо зарегистрироваться.

Опитування
Як ви оцінюєте роботу Мандзій Л. С.?
Інші новини