"Олімпіада з англійської мови – справжній ярмарок марнославства!" - Анна Кирпа

ПРЕДМЕТНІ ОЛІМПІАДИ — це особливе випробування, яке не просто тестує знання учнів, а й гартує їхню зібраність та самостійність.

Стрічка новин переповнена світлинами з олімпіад з різних предметів, на яких всі такі серйозні або щасливі, але основні пристрасті киплять за кадром.

Поділюсь й своїми FINDINGS & OBSERVATIONS. Не буду узагальнювати по всім предметам та областям, мої спостереження ґрунтуються виключно на власному досвіді роботи: особисто готувала переможців ІІ та ІІІ етапів, учасників IV етапу, опікуюсь проведенням ІІІ етапу (але після допису, можливо, мене пожиттєво відсторонять від процесу).

Олімпіада з англійської мови – справжній ЯРМАРОК МАРНОСЛАВСТВА! Подекуди відбуваються дивні речі через тотальну РЕЙТИНГОМАНІЮ. Особливо це відчувається на ІІ етапі олімпіади. Всі школи намагаються отримати побільше балів, щоб рейтинг був вищим. Знаю колег, які щороку йдуть на олімпіаду, як на війну, будь-якою ціною вигризаючи перемогу своїм вихованцям. А ціна – тиск на учня, заняття на канікулах, погрози на випадок провалу, сварки із колегами під час олімпіади, втручання у перевірку робіт... Одна колега говорила учню: «Я люблю, коли мої учні займають перші місця», та при цьому допомога нульова. Зрозуміло, що є дуже достойні учні, яким потрібна підтримка та захист (просто щоб не «затоптали у натовпі»), однак навіщо перетинати межі розумного?!

І що в фіналі?! – Всім грамота в кінці навчального року.

Окрім іншого, УЧАСТЬ в олімпіаді має відбуватись, перш за все, за БАЖАННЯМ УЧНЯ, а не під примусом школи, вчителя чи представників відділу освіти, яким конче потрібно хоч когось відправити... При цьому постійно пишуться скарги, вимоги і «клопотання» про збільшення складу команд. Хоча чому одні мають працювати згідно встановлених правил, а інші вимагають до себе особливого виняткового ставлення?!

А для дітей все це ДОДАТКОВИЙ СТРЕС (дехто тихенько намагається піти після письмової частини, щоб не нервувати під час усного мовлення). Найбільше серце крається через учнів, які навчаються в сільських закладах освіти та професійно-технічних училищах. Зазвичай це дуже чемні та скромні діти, зірочки у своїх школах, яких відправляють на всі змагання та які мають конкурувати із учнями спецзакладів. Але c’est la vie і такі правила ВСІХ конкурсів для обдарованих дітей!

Також підкреслю: згідно із ПОЛОЖЕННЯМ №1099 забороняється втручання батьків учасників (або осіб, що їх замінюють) та інших осіб (тобто і вчителів також!) в перебіг змагань, участь у перевірці робіт та апеляцій. Але деяких колег це не обходить: щонайменше вони підбурюють учнів та їхніх батьків «розбиратись із свавіллям». (До речі, коли запрошувала вчителів, незадоволених й обурених результатами олімпіади, взяти участь у складі журі ІІІ етапу наступного року, то у відповідь отримувала пасивно-агресивне: «Нам є чим зайнятись у вихідний день!» Тобто, як не крути, а вони вважають себе найрозумнішими і не зійдуть до "простих смертних"). Через такі інциденти щороку доводиться умовляти шановних вчителів та по крихтах збирати склад журі, бо в минулі роки багато хто вже відчув «особливе задоволення» від претензій колег.

Напередодні все ж хочеться побажати колегам проявляти більше терпіння, виваженості та об'єктивності! Ми НЕ вороги один для одного! Ми робимо одну справу! Давайте пам'ятати, що ми взірець для наших учнів. Тому варто самим навчитись приймати поразки з достоїнством та навчати цього наших вихованців!

В олімпіадному русі на першому плані повинна бути ситуація WIN-WIN: коли і учень, і вчитель у виграші, коли у всіх присутня додаткова мотивація до навчання, розвитку та творчості.

ПЕРЕМОГА – це не перше місце, а те, чи СТАВ ТИ СЬОГОДНІ КРАЩЕ, НІЖ БУВ УЧОРА.

Анна Кирпа