Віддаючи дитини в звичайну школу, батьки хочуть:
Щоб ця школа була ... для життя..., для щастя..., для свободи..., для рівного доступу..., для хороших відносин..., для захоплень... для невтомлення...,
І мало хто говорить: Хочу, щоб тут моя дитина ставала розумнішою, ерудованою, сильнішою, кмітливішою...
Ну, ось жодного разу не чув.
Річ не в тім, що тут виникли якісь дивні і несумісні протиріччя між тим, для чого школи взагалі призначені, і тим, чого чекають батьки.
Річ у тому, що йдучи назустріч таким масовим суспільним вимогам, почали в країні переробляти шкільні формати під цей запит: свободу вибору, щастя, ігрові методи, зменшення вимогливості, скасування домашніх завдань, безоценіваніе, рівний доступ, толерантність...
Що, звичайно ж, прекрасно.
Але чомусь батьки знову незадоволені. Питають: А де ж знання?
- Так ви ж самі сформулювали зовсім інше!
Напевно, почнуть все передумувати назад.
А можливо і ні.
Отримуйте тільки свіжу і цікаву інформацію про новини освіти в Україні та за кордоном