Пошук по сайту

Психологиня розповідає про безпеку підлітків

Освіта в Україні

Блоги

Психологиня Світлана Ройз розповідає батькам і вчителям про те, як допомогти підліткам не потрапити "на гачок" деструктивних груп у соцмережах.

Знаєте, я відстежила якусь сезонність хвиль тривоги і страшних новин про підлітків. Спогади фб саме в ці дні піднімали матеріали про паніку, синіх китів, ризиковану поведінку підлітків в 2017-19 роках. Коли щось загрожує життю, безпеці, особливо наших дітей - природно панікувати. Природно відчувати жах, безпорадність, дізнаючись інформацію про трагедії. Але під час паніки ми точно обираємо не конструктивні дії. Ми суб'єктивні. Мене відзначають в постах в батьківських групах і приходять повідомлення від батьків і вчителів із запитаннями, на які у мене немає однозначної відповіді: Як напевно уберегти дітей від страшних виборів. Давайте шукати відповіді разом. Я намагаюся писати максимально ємко, але буде все одно багато.

1. Синдром Вертера (пошукайте, будь ласка, інформацію про це). Чим докладніше, активніше, «більш насиченішою» буде подаватися інформація про трагедії в ЗМІ - тим більше буде провокуватися подібна поведінка. Причому, саме у тій віковій категорії, саме у того типу, який описується в новинах. Не можна робити інформацію про ризик, самогубства - «смачною». Є дослідження про вплив зменшення інформації про трагедії на кількість «послідовників». Пошукайте їх, будь ласка. Я дуже сподіваюся на відповідальність ЗМІ.

Отримуйте актуальні новини освіти

2. Якщо прямо зараз сталася критична ситуація - говорити про неї з дітьми повинен не «зовнішній експерт», а той, хто дітям близький, той, кому вони довіряють. Той, хто може розділити їхні почуття. Їм важливо дати відреагувати - їх страх, провину, злість. (В кінці матеріалу запропоную конкретні дії). Можна почати розмову з того, що ви дізналися страшну інформацію і ви відчуваєте...

3. Забороняти соцмережі, гаджети - марно. Це ілюзія безпеки, ми нічого не можемо забрати, не давши взамін рівноцінне.

4. Я зараз уважно вивчаю тему депресії і статистику по депресивних розладів в світі. Ризик депресій вище у дівчаток підлітків (і у жінок) у всьому світі. Самооцінка у дівчаток підлітків більш «вразлива».

5. Що нам важливо пам'ятати про підлітків. Пункти і «рецепти»:

• Це час «пустелі отроцтва». В якій страшно, в якій дуже багато амбівалентних почуттів і станів, їх дуже складно витримати. Крім агресії, ейфорії, тривоги підліткового віку властиво стан «емоційного обнулення». Нудьги. Порожнечі. У здоровому стані ця нудьга змушує нас шукати діяльність, в якій ми б відчували реалізацію. Але у підлітків часто за нею йде - прояв румінаціі (нав'язливих думок) незадоволеності - злості - болючої туги. Цього стану болісної туги, до болю - діти намагаються уникнути, вибираючи дивні і страшні дії. Для нас маркер того, що важливо терміново включатися - шрамування. Біль фізична затуляє біль емоційну. Витримати біль фізичну легше, ніж біль душевну.

• Це час суб'єктивного переживання тотального самотності, крихкості внутрішніх опор і невпевненості в зовнішніх. Дитина, що дорослішає, не може спертися на внутрішню територію (і все, що до неї відносилося, зокрема, батьки) - саме там відбуваються глобальні зміни на всіх рівнях. Вона шукає опори, схвалення, визнання «зовнішньої». Саме тому їм так важливо крикнути в світ: «А я..». (В тик-тоці, Інстаграмм...). Але частіше виходить: «а у мене...». Вийшовши з підліткового віку в здоровому стані вони прийдуть до СИЛИ Індивідуальності.

• Питання підліткового віку - хто я ?! Що я можу? На що я можу вплинути?!!! Як далеко я поширюю свою владу? Що я можу витримати? Як ми можемо в усьому цьому допомогти:

- Багатьом складно дочекатися результатів (на це просто може не вистачати «потужності» і це особливість цього покоління. Їм важливі «швидкі проекти». (Кулінарія, проектні табори, обмежені в часі проекти, «тренінги вихідного дня»)

- Їм важлива близькість. Безпечне коло спілкування - настільні ігри, наукові гуртки, рукоділля - будь-які майстер-класи, хобі, творчість. Навчальні проекти. Курси програмування, шашки -шахмати - фото-майстерні - створення мультфільмів - прирівнюється до психотерапії.

- Якщо вам вдасться залучити їх до музики - хоч барабани, укулеле - це вплив на «внутрішню ритмизацию», це «кондиціонер» для їх розпеченої лімбічної системи. Знаєте, є таке правило - школи, в яких є хор і театр - в меншій зоні ризику по буллінгу.

- Відчуття важливості, так необхідне в цьому віці: важливості свого внеску в співтовариство (школи, класу, району...) волонтерство, тьютерство, соціальні проекти. Навіть діти 4 класу можуть проводити майстер-класи у першокласників (потрібно тільки продумати, як цього досягати в умовах карантину)

- Привчання до рефлексії - строітеллінг, написання есе, літературні гуртки, читання. Давайте зробимо читання модним! (Попрошу друзів зробити добірку книг і фільмів для підлітків) Сценарні курси. Курси акторської майстерності. - і це все психотерапія.

- Майндфулнес, медитації, візуалізації - все це - гальмівна система при збудження. Ці практики допомагають «вижити в пустелі».

Здорова критичність - будь-які логічні ігри, «що де коли», проекти з розвінчанням міфів, експерименти, ігри в мафію, знову-таки - програмування, шахи-шашки.

- В Арт-терапії - в роботі з підлітками ми використовуємо тему лабіринту. Проходження лабіринтів-квестів, малювання лабіринтів. Ми привчаємо до відчуття - Вихід є. Логічний. безпечний. У життя.

• Завдання підлітків - перейти на «своє внутрішнє живлення». А для цього потрібно відокремитися від «живлення маминого». У всіх сенсах. Від живлення емоційного, від залежності від найбільш значимою фігури. (Часто це проявляється буквально - у відмові їсти ту їжу, яка прийнята в сім'ї, готується мамою, знецінення мами і її ролі). Якщо дитина заявила, що вона буде вегетаріанцем - попросіть її вас навчити нових страв. (І компенсуйте те, що вважаєте важливим - вітамінами).

• «Будьте зі мною - відпустіть мене» - постійний стан підлітків. Їм так важливо відчувати від нас «я з тобою! Я зможу в себе вмістити те, що ти зараз переживаєш. Ти можеш «об мою силу» рости. І поруч зі мною ти можеш розслабитися і на мене покластися». Це дуже складно. Бути батьком підлітка - випробування.

• Ми пам'ятаємо, що на рівні фізіології - відбуваються величезні зміни, які залишають відчуття перевантажень і стан «це неможливо контролювати». Гормональні перебудови, зростання стоп, зміна росту тіла, всіх обсягів, гормональні американські гірки, зміна режиму сну. Відповідальність за будь-які невдачі дитина переносить на тілесність. І, знаєте, підлітковий вік - саме час для онлайн курсів стилю, макіяжу, освоєння сценічного ходи тощо. І, звичайно, спорту.

• Процеси, що відбуваються в мозку: Префронтальна кора (що відповідає за раціональну поведінку, контроль, критичність, аналіз, оцінку ризиків) і лімбічної системи, що відповідає за переживання, формування емоцій - під час підліткового віку абсолютно не дружать. Через гіперактивність лімбічної системи і неможливості гальмування (через незрілість префротнальной кори і недостатніх зв'язків) дитина моментально спалахує при будь-якій (уявній) небезпеці, уразливості. Саме лімбічна система жадає ризику. А префронтальної корі не вистачає сили її зупинити.

Нам важливо дати можливість підлітку «скинути збудження». (Раптом вони захочуть займатися спортом, може допомогти батут, «лазерні бої», будь-які псевдо-агресивні ігри)

У позитивній психотерапії є красива модель балансу або «ромб балансу». Уявіть собі ромб, в вершинах якого стоять найважливіші теми життя: Тіло (Здоров'я, харчування, спорт, гігієна, сон...) - контакти (спілкування, близькість, сім'я, друзі...) - реалізація (діяльність, навчання, робота...) - сенс (фантазії, творчість, майбутнє, мрії, цілі, цінності). В ідеальній системі всі сторони ромба повинні бути рівнозначні, але в реальному житті - якийсь кут може бути «збільшений», перевантажений, деформуючи всю структуру. І нам важливо не зменшити кут, який «збільшився», а продумати, як збільшити інші. І це стосується і дітей, і дорослих.

Тепер про те, що прямо зараз можна робити в школі. Одна з колег, яка приїжджала на заняття Студії - Маріанна Ільченко - розповіла про свій досвід. Мені здалося це прекрасним кейсом:

Шкільний психолог або класний керівник збирає клас. І перед класом ставиться завдання. Розробити інструменти «кризового реагування» в складних ситуаціях в класі. Клас розбивається на групи. Можливо, кожна група вирішує свою задачу, можливо, пропонується кілька тем, в яких група шукає відповідь:

- Як зрозуміти що однокласнику / другу погано

- Що я роблю, коли мені погано

- Як розрізнити «небезпечну інформацію», які правила безпеки в інтернеті працюють

- До кого можна звернутися за допомогою

- Якщо я дізнався, що однокласник / друг збирається зробити ризиковану дію - як я чиню, як важливо поступити

- Що мені допомагає (заспокоїтися......)

- Що ми робимо в класі, щоб підтримувати один одного

Дорослому важливо бути фасилитатором цього важливого процесу. І проводити його важливо тому, кому діти довіряють.

Пошук відповідей, робота в групі - вже стає «виходом з лабіринту».

У всіх дорослих я питаю, коли ваша дитина вам і з вами посміхалась? Чи дозволяєте ви дитині вас чомусь навчити? Яке улюблене блюдо вашої дитини? А як ваша дитина знає, що ви її любите, що вона для вас важлива?

Нехай наша любов буде для дітей очевидна. А нам вистачить сил і мудрості дати їм опору в їх дорослішання. І нехай нам буде за них спокійно.

Світлана Ройз

Теги:
Читайте також:

"Пандемія вплинула на більш ніж 168 мільйонів школярів"

"Освітній омбудсмен розповів про зарахування дітей до першого класу "

"Завтра завершується реєстрація на ЗНО-2021"

Місце в рейтингу новин: 3099 місце
Рейтинг 0 из 5 на основе 0 оцінок
Коментарі {0}

Чтобы оставить свой комментарий, необходимо зарегистрироваться.

Опитування
Як ви оцінюєте роботу Шкарлета С.М.
Інші новини