Легендарній поетесі Ліні Костенко сьогодні 93 роки

І все на світі треба пережити.
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Ліну Костенко відрізняють нетерпимість до несправедливості, відчуття власної гідності та непохитний характер. Її вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою. Сьогодні, 19 березня, українська поетеса, письменниця та громадська діячка Ліна Костенко святкує свій 93-й День народження.

Ліна народилася у 1930 році в місті Ржищів на Київщині у вчительській родині. Коли дівчинці було шість років, батьки переїхали до Києва, де вона навчалася у школі на Трухановому острові. Навесні острів часто затоплювало, а Ліна називала це місце “київською Венецією”:

Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації…

Її дитинство пройшло в роки Другої світової війни. В поезіях є рядки про «дитинство, вбите на війні».

Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.

У Ліни було тавро дочки «ворога народу». У 1936 році її батька засудили на десять років концтаборів. Батько був поліглотом, який самотужки вивчив 12 мов. Завдяки своїй ерудиції він викладав ледве не всі предмети в школі.

Далі Ліна Костенко вступила до Київського педагогічного інституту. Українська поетеса стала активною учасницею руху шістдесятників. Вона боролася за збереження української мови, культури, відродження національної свідомості.

У 1965 році поетеса разом із кінорежисером Сергієм Параджановим, поетом Іваном Драчем, авіаконструктором Олегом Антоновим та іншими діячами надіслала до влади лист-протест проти арештів української інтелігенції та вимагала зробити публічними розгляди судових справ.

Після відкритого листа Ліни Костенко в газету «Літературна Україна» на захист В’ячеслава Чорновола в 1968 році ім’я поетеси більше не згадували в пресі.

Згодом за підтримку українських дисидентів твори Ліни Костенко заборонили друкувати. Довгих 16 років поетеса була змушена писати «в шухляду». Наприклад, роман «Маруся Чурай» був написаний саме в цей період.

У 1987 році за роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність»письменниця була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, а згодом отримала премію фундації Антоновичів.

З 1991 року Ліна Василівна брала участь у наукових експедиціях до Чорнобильської зони. За її словами, там вона рятувала свою душу.

«Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є». (Ліна Костенко)

З початком 90-х років цікавість до творчості поетеси починає зростати та виходити з-під заборон.

«Все потрібно — і йти у вир суспільних проблем, боротьби і протистояння. І писати. Не змарнувати можливостей Слова. Бо добігає кінця XX століття, а ми все ще тільки боремося за право на свою мову». (Ліна Костенко)

Ліна Костенко відмовлялася від деяких нагород. Не терпить мовчання, фальші, завжди говорить лише правду, безкомпромісна та віддана своїм ідеям.

У 2000 році коли президент України Леонід Кучма нагородив поетесу орденом Ярослава Мудрого V ступеня, на церемонію нагородження Ліна Василівна відмовилася йти, промовивши крилату фразу: «Політичної біжутерії не ношу».

У 1999 році було опубліковано історичний роман Л.Костенко «Берестечко». 2010 року вийшов роман «Записки українського самашедшого», що викликав великий ажіотаж.

Коли ж у 2022-му розпочалося повномасштабне вторгнення, Костенко несподівано з'явилася на публіці під час нагородження Орденом Почесного легіону Франції.

Уперше за останні 12 років письменниця дала інтерв'ю, у якому розповіла, що не припиняла працювати, навіть коли під Києвом точилися бої.

«А ви думали, що Україна так просто. Україна - це супер. Україна - це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни». (Ліна Костенко)

Щербак Світлана