"Я не хочу до школи" - Світлана Ройз

Коли дитина каже: "я не хочу до школи" (садка, гуртка, на вулицю). Ці слова звучать глобально, і дійсно, часто лякають. Але все це - дуже загальні формулювання.

Як правило, дитина намагається уникнути тільки частини цієї "глобальності". І нам важливо постаратися привчити себе загальне - "не хочу" - розділяти на конкретні частини, ступені.

Як правило, виявляється, що дитина - таки хоче ходити в школу (садок та ін), але, якщо її допомогти розібратися, вона уточнить: АЛЕ

- я втомилась

- мені складно прокинутися сьогодні або взагалі прокидатися вранці

- я зранку не можу зібратися і згадати, що потрібно робити, а батьки сварять

- мені не подобається, не зручна форма (є школи, в яких шкільна форма обов'язкова)

- мене заколисує в дорозі (втомлююся, мені страшно, мені нудно йти, я хочу йти сама, я соромлюся, що мене водить мама)

- мені самотньо в школі (посварився чи немає друзів)

- мене ображають, з мене сміються, я стала свідком або жертвою буллінгу

- я загубив підручник (рюкзак.....)

- я не виконала домашнє завдання

- я не можу ходити в туалет в школі

- мені складно дається певний предмет

- у мене складні стосунки з конкретним викладачем

- я напартачила і не розумію, як виправити ситуацію

- мені страшно не впоратися, отримати погану оцінку

- я закоханий / а (в дівчину-хлопця, у якого інший режим навчання)

- я погано себе почуваю (захворіла, відчуваю тривогу, боюся захворіти)

- мені нудно (я швидше справляюся з задачами, відчуваю, що витрачаю час) або - я не розумію того, що пояснюють вчителі

- я багато пропустила, не можу швидко наздогнати

- я погано бачу, погано чую

- я соромлюся (брекетів і ін)

- я хочу їсти (не можу їсти того, що є в школі)

- я стала свідком обману, правду сказати не можу - боюсь зрадити однокласників, обдурити вчителів теж не можу

- коли я в школі, з батьками може статися щось непередбачуване

- мені не вистачає часу на хобі

Уявіть, КОЖЕН із цих пунктів в моїй практиці був причиною слів "я не хочу до школи" у різних дітей. І всі ці пункти для них серйозні.

Я прошу дитину переформулювати так: Я хочу в школу, АЛЕ

Мені буде спокійніше, легше, коли...

І вирішити питання з одним-двома пунктами набагато легше, ніж з глобальним "я не хочу до школи".

Але для того, щоб дитина будь-якого віку змогла разом з нами міркувати про все це і довірити те, що їй складно, важливо, щоб ми привчили себе слухати, не перебиваючи, не оцінюючи, всерйоз ставлячись до її слів і щиро бажаючи розібратися і допомогти. Ну і у нас точно вийде.

(Сьогодні ввечері кілька разів розбиралися з такими "не хочу до школи", вирішила вже написати загальне)

Всього доброго 

Світлана Ройз