Як правильно вживати наголос в українській мові

Вміння красиво говорити залежить не лише від багатого словникового запасу. Важливе значення має володіння знаннями щодо правильності вживання наголосів в словах.

Під час вимови слів визначені склади виголошуються голосніше та виразніше. Таке явище має назву наголос, що виражається у посиленні голосу на одну з частин слова з метою надання йому лексичного та граматичного значення.

Для того, щоб правильно вимовляти українські слова та не допускати помилок у наголошуванні, слід запам’ятати головні правила наголосу. Для цього можна скористатися порадами від відомої філологині та блогерки  Анастасії Бречко, якими вона поділилася на своєму YouTube - каналі.

Вчителька зазначає, що наголос в українській мові є динамічним, тобто наголошений склад звучатиме триваліше та сильніше. Він може вільно переходити з однієї частини слова в іншу під час його змінювання. Але в деяких випадках він буде сталим, припадаючи на один і той же склад.

Наголос дає змогу розрізняти слова з різним лексичним значенням. Наприклад, зАмок і замОк, бАтьків і батькІв, сЕстри і сестрИ, характЕрний і харАктерний.

Для деяких слів характерний подвійний наголос: завжди — завжди, помилка — помилка, весняний — весняний, житло — житло, свята — свята.

Не зважаючи на мінливість наголосу, в українській мові існують деякі правила щодо наголошування слів.

Іменники:

• у множині наголошується останній склад (квиткИ, листкИ);
• середнього роду  з –ання мають наголос на суфіксі (завдАння, навчАння, запитАння, видАння, читАння, пізнАння);
• жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині наголошується закінчення слова: (ВказІвка — вказівкИ, вчИтелька — вчителькИ);
• на останній склад наголошуємо слова на позначення мір довжини наголошуються на останьому складі (мілімЕтр, сантимЕтр, кіломЕтр);
• абстрактні іменники з суфіксом -ин(а), мають наголос на останньому складі: (величинА, новинА);
• з префіксами ви-, від-, на-, за-, над-, об-, пере-, під-, по-, при-, роз-, мають наголос на префіксах.

Прикметник:

• двоскладовий має наголос на закінчення: (гіркИй, легкИй, тонкИй, вузькИй);
• пестливий суфікс -Еньк- є завжди наголошеним: (добрЕнький, товстЕнький).

Дієслова:

• дієслівні закінчення на -емо,-имо, -ете, -ите мать наголос;
• слова вестИ і нестИ мають наголос на останньому складі.

Числівники:

• на –Адцять;
• Наголос на –десЯт.

Блогерка зазначає, що разом з правилами є багато складних випадків, для запам’ятовування яких вона радить:

• Групувати такі слова за порядком наголошеного складу.
• Візуалізувати наголошену літеру, позначивши її жирним шрифтом, наприклад, у слові сОлодощі — першу О, як льодяник).
• Придумувати веселі скоромовки або асоціації.

Для запам’ятовування наголосів в словах слід якомога частіше вживати їх у власному мовленні, постійно збагачуючи словниковий запас.