Дистанційний формат навчання: що він змінив в освітній системі

Нещодавно ГО «Смарт освіта» запустила подкаст «Дофамін для освіти» для всіх учасників освітнього процесу, який складатиметься з 10 тем про тренди та зміни в освіті, що висвітлюватимуть провідні фахівці.

Другий епізод подкасту присвячений дистанційному формату навчання, та як він вплинув на освітню систему. Співзасновниця ГО “Смарт освіта” Оксана Макаренко на порталі «НУШ» розповідає про особливості онлайн-навчання, як змінюватиметься навчальний процес у зв’язку з цифровізацією освітньої системи.

23 вересня всі регіони України опинилися у жовтій зоні епіднебезпеки, що спричинила перехід деяких шкіл на дистанційний формат навчання.

Підпишіться на email розсилку!

Результати нещодавнього опитування показали, що більшість батьків незадоволені дистанційним режимом, який негативно вплинув на успішність дітей. В той самий час учні відчували тривожність, напруження, стрес, почуття самотності, зниження мотивації.

За даними ВООЗ рівень домашнього насильства за період карантину в країнах Європи збільшився на 60%. Зафіксована значна кількість звернень щодо насильства над дітьми.

Серед недоліків дистанційного навчання можна виділити:

низький рівень мотивації;
недостатнє технічне оснащення;
поганий доступ до інтернету;
недостатній рівень цифрових навичок, інструментів та методик у всіх учасників освітнього процесу;

На жаль така невтішна ситуація, яка спостерігалася на початку пандемії, продовжується й надалі. Експертка зауважує, що було достатньо часу аби підготуватися до нової хвилі дистанційки.

«У Європі, наприклад, де вакцинація вчителів іде значно краще й більшість школярів уже повернулися за парти надолужувати втрачені знання, Європейська Комісія схвалила План дій щодо цифрової освіти на 2021–2027 роки. У ньому закцентовано на розвитку ефективної системи цифрової освіти (інфраструктура, технічні засоби, зв’язок, розвиток компетентностей учителів, виготовлення високоякісного цифрового навчального контенту) і на покращенні цифрових навичок», - зауважує Оксана Макаренко.

В Україні подібний системний план відсутній.

Значну частину учасників освітнього процесу турбує питання, чи можливе повернення до звичного формату, або дистанційний режим діятиме на постійній основі.

Експерт зауважує, що дистанційне навчання не є новим форматом, а лише однією з форм навчання. Через пандемію в системі освіті відбувся потужний землетрус, який оголив слабкі місця та став своєрідним каталізатором змін. Водночас під впливом інноваційних технологій відбувається багато змін на короткий час, і люди не встигають адаптуватися та впадають в шок. Однак вимогою сучасності є оволодіння цифровими навичками.

«Однозначно можна сказати, що класно-урочна система в тому вигляді, у якому ми її знаємо, піде в минуле. Вона була ефективною для індустріальної епохи. Стандартизація та уніфікація перетворили систему освіти на конвеєр для виготовлення людей за певним шаблоном. Це була крута система, коли потрібно було навчити людей відтворювати інструкції без помилок і відповідати стандартам. Зараз ми спостерігаємо запит на розвиток особистості. Усе більше роботодавці очікують від людей не просто твердих, професійних знань і вмінь, а певних рис характеру, поведінки і способу мислення», зауважує експерт.

Оксана Макаренко називає головні тренди освітніх технологій:

цифровізація, гейміфікація та розвиток імерсійного навчання, що відбувається за допомогою віртуальної та доповненої реальностей;
затребуваність штучного інтелекту для персоналізації навчання, побудови індивідуальних траєкторій, зворотного зв’язку і фіксації результатів;
автоматизація рутинних процесів;
мікронавчання – освітній контент роздрібнюється на маленькі самостійні одиниці;
m-Learning – мобільне навчання;
різні інтеграційні платформи й технології професійної комунікації та кооперації педагогів і закладів;
освіта в розважальному форматі;
практики навчання для розвитку м’яких навичок і когнітивних процесів.

Другим побоювання батьків, викликаним дистанційним режимом, є гаджетозалежність дітей. Якщо дитина проводить з гаджетом понад 2,5 години, її можна вважати цифровозалежною. Діти покоління альфа швидко адаптуються в новому цифровому середовищі. Головним завданням батьків та вчителів є правильний вибір та корегування їхнього «цифрового меню» - обмежити споживання розважально-дурнуватого контенту в бік навчально-пізнавального. В дітях слід формувати здоровий спосіб цифрового життя.

Вчені називають головні особливості дітей покоління альфа, що народжені після 2010 року:

діти миттєво сканують усе і споживають тонни контенту, нафаршировані інформацією з різних сфер і будуть готові до навчання протягом життя;
вони мобільні, легко долають кордони: географічні, культурні, ментальні, релігійні, мовні;
діти не відчувають кордонів між навчанням, грою й реальним життям, між віртуальною і справжньою реальностями. Мають складнішу ідентичність;
діти швидко обробляють інформацію, особливо подану невеликими порціями;
діти люблять робити щось власноруч: ліпити з глини, малювати, складати мозаїку, орігамі, вишивати, випилювати, розбиратися з технікою й технологіями, робити експерименти та досліди;
вони намагаються уникати конфліктів;
їм важко довго утримувати увагу, вони швидко перемикаються на нові теми.

«Зараз популярні різні гуртки STEM i STREAM, спорт. Театральні гуртки добре розвивають емпатію й розуміння почуттів іншої людини. Різні табори й дискусійні клуби. Взагалі треба взяти за практику багато розмовляти з дітьми про те, що їм цікаво. Не відвертати носа, що аніме – то страх, а подивитися разом, обговорити сюжет, героїв, хто що робить, чому й навіщо, що викликало цікавість, а що – відразу. Це все хороші практики розвитку мислення, емоційного інтелекту, вміння будувати стосунки», - наголошує експерт.

Щоб зацікавити сучасних дітей навчанням, слід пакувати тверді предмети знань у яскраву обгортку: вебквести, анімовані навчальні ролики, буктрейлери, емодзі-історії, рольові ігри. З дітьми необхідно розмовляти зрозумілою їм мовою, з інтеграцією елементів ігор, розваг та навчання.

Оскільки діти покоління Альфа багато сидять без руху, для них важливий спорт. Найкраще підходять для коригування впливу цифровізації ігри з м’ячем – сквош, теніс, волейбол, футбол, там, де необхідно бути в моменті, ловити, відбивати, концентруватися, спостерігати, взаємодіяти з іншими. Голова переключається від безперервного споживання інформації в інший режим – і це покращує когнітивні навички й робить більш успішними в навчанні.

Дітей слід вчити досягати цілей, які мають бути смарт: конкретні, вимірювані, реалістичні, досяжні, обмежені в часі.

Діти Альфа покоління космополіти. Їх турбують великі проблеми, скажімо, проблеми екології чи космосу. Аби успішно впоратися з такими масштабними викликами, дітям доведеться краще, ніж нам, навчитися домовлятись, взаємодіяти, розподіляти між собою завдання і відповідальність. Аби мати креативне дозвілля й вести гедонічний спосіб життя, доведеться мати ще кращу освіту і здатність вигадати нові способи заробляти гроші. Бо без гарної освіти й розвинутої дефолт-системи мозку, яка відповідає за здатність мислити, прогнозувати наслідки своєї поведінки, уявляти спільне майбутнє.

З огляду на особливості дітей нового покоління освітня система має трансформуватися, перебудовуватися. Наразі зроблено досить мало кроків в цьому напрямку.

Експерт наголошує на необхідності створення центральної «шини», до якої будуть приєднуватися різні цифрові платформи та сервіси з освітнім контентом, що зможуть використовувати всі учасники освітнього процесу.

Розмірковуючи над тим, якою б була школа постпандемічного періоду, експерт поділилася думками:

«Це абсолютно новий освітній простір, у якому діти можуть займатися різними активностями. Він поділений не на класи, а за функціональним призначенням приміщень. Там мусять бути приміщення, де діти будуть перезавантажуватися і скидати енергію, взаємодіяти в спортивній грі, медитувати, співати, знімати відео і презентувати. Там будуть дослідницькі лабораторії, де діти проводитимуть експерименти й робитимуть проєкти разом, дебатуватимуть та майструватимуть.

Там будуть і віртуальні ігрові простори та лабораторії, де діти зможуть, як у Майнкрафті, взаємодіяти й робити щось спільне. Там будуть під кожного вибудувані індивідуальні траєкторії на навчальних платформах, які будуть відслідковувати прогрес дитини за допомогою штучного інтелекту.

Повністю зміниться роль учителя, з’являться нові професії. Наприклад, пакувальник контенту, виробник 3D-моделей, методисти онлайн-програм, бо методики суттєво відрізняються.

Але функція вчителя залишається важливою, він стане наставником дитини. Він їй передає не знання, а формує навички і вміння, корисні для життя. Наприклад, не передає інформацію, а вчить її шукати, проводити валідацію результатів, розуміти, модерує дискусії, створює челенджі, слідкує за найближчою зоною розвитку й дає посильні для дитини завдання, відповідає на запитання, проводить соціально-емоційне навчання».