Камінська В. В. Соціокультурне середовище регіону як фактор розвитку загальнокультурної компетентності педагогів / В. В. Камінська // Педагогічний пошук. - 2017. - № 4. - С. 17–20.
Анотація
Розглянуто феномен соціокультурного середовища регіону та висвітлено його вплив на розвиток загальнокультурної компетентності освітян. Презентовано результати соціологічного дослідження з теми, розкрито чинники, які стимулюють цю компетентність та перешкоджають їй. Окреслено елементи соціокультурного середовища, найбільш значимими для культурного зростання вчителів та організації навчально-виховного процесу.
Ключові слова: соціокультурне середовище регіону, елементи соціокультурного середовища, загальнокультурна компетентність, інформативно-презентаційні форми роботи.
Постановка проблеми. В умовах інтеграції України в освітній європейський простір, відкриття безвізового режиму з країнами ЄС, реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти згідно з Концепцією «Нова українська школа» на період до 2029 року (схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 р. № 988-р), випускник має бути цілісною, всебічно розвиненою особистістю, яка вміє критично мислити, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі, конструктивно застосовувати свій емоційний інтелект, оцінювати досягнення вітчизняної та світової науки і культури, користуватися рідною та іноземними мовами, володіти загальнокультурною компетентністю [4].
Таким чином, новій українській школі потрібен учитель із розвиненою загальнокультурною компетентністю, який здатен: опановувати нові моделі та стратегії конструктивної професійної діяльності в умовах культурного, мовного, релігійного розмаїття;
застосовувати найефективніші засоби й технології міжкультурної взаємодії; аналізувати та використовувати потенціал соціокультурного середовища регіону для власного культурного зростання та розвитку загальнокультурної грамотності учнів.
Аналіз сучасних наукових досліджень. У Концепції «Нова українська школа» серед десяти ключових компетентностей розглядається загальнокультурна грамотність як здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших [4].
Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти трактує загальнокультурну компетентність особистості як сукупність знань, навичок, елементів культурного досвіду, що дають змогу індивідові вільно орієнтуватися в соціальному і культурному оточенні та оперувати його елементами [3].
Загальнокультурна компетентність є однією з ключових, визначених провідними українськими дидактами (Н. Бібік, Л. Ващенко, О. Локшина, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко) [1; 2, 37–40]. Науковці розглядають загальнокультурну компетентність
педагога як сукупність компонентів в їх єдності та взаємозв’язку (мотиваційного, інформаційно- теоретичного, процесуально-діяльнісного, аналітико- корекційного та самостійно-творчого). Проте немає спільного погляду дослідників щодо визначення поняття «загальнокультурна компетентність», немає загальновизнаної її структури.
Серед учених також відсутнє єдине розуміння феномена соціокультурного середовища. Проте його значення у розвитку особистості усвідомлювало багато науковців (І. Бех, О. Беспалько, І. Єрмаков, Н. Назаренко, П. Лернер, В. Ясвін, Ю. Колюткін, С. Тарасов). На їхню думку, соціокультурне середовище, разом з іншими елементами життєвого середовища, формує комплекс емоційно забарвлених уявлень людини про навколишній світ і про своє місце в ньому, впливає на морально-етичні орієнтири, пропонує і формує програми поведінки, реалізує дозвіллєві та історико- пізнавальні запити особистості [5, 6]. Дослідники під соціокультурним середовищем розуміють систему ключових факторів, що визначають розвиток людини: природне середовище, суспільно- політичний лад, засоби масової інформації, освітні та культосвітні установи, духовно-церковні заклади, людей, які впливають на культурні й освітні процеси, а також випадкові події. Так, Ю. Кулюткін і С. Тарасов, розглядаючи соціокультурне середовище в широкому сенсі слова, виділяють у його структурі кілька рівнів: глобальний (загальносвітові тенденції розвитку культури, освіти, економіки, глобально-інформаційної мережі); регіональний (освітня, культурна політика, система освіти, життєдіяльність відповідно до соціальних і національних норм, звичаїв і традицій); локальний (установи культури, освіти, найближче оточення – сім’я, родина, колектив) [5]. Таким чином, соціокультурне середовище може бути схарактеризоване як сукупність соціальних, культурних, а також спеціально організованих у навчальному закладі умов, у яких діє людина та відбувається її всебічний розвиток.
Зміст поняття нас цікавить через призму впливу соціокультурного середовища регіону на розвиток загальнокультурної компетентності педагогів, визначення найбільш значимих елементів соціокультурного середовища для організації навчально-виховного процесу.
Мета статті полягає у розкритті сутності понять загальнокультурної компетентності та соціокультурного середовища регіону; презентації результатів соціологічного опитування педагогів щодо впливу соціокультурного середовища регіону на розвиток загальнокультурної компетентності.
Получайте актуальную информацию об образовании в Украине и за рубежом