Як навчати дітей домовлятися, шукати компроміси та спільні рішення: правила ведення діалогу

Одним із найбільш ефективних методів опанування вміння аналізувати, домовлятися,  аргументувати та доводити власну точку зору є ведення діалогу. Починати навчати дітей грамотно вести діалог слід у початковій школі. Експерт із розвитку громадянського суспільства Денис Полтавець розповів про головні принципи ведення діалогу на порталі «НУШ».

Вчитель виступає модератором. Він надає учням тему для обговорення, слідкує за правилами ведення розмови та спрямовує її в продуктивне русло.

Для організації практичного заняття з ведення діалогу слід дотримуватись базових принципів:

1. Учасники мають сприймати одне одного на рівних.

В той самий час в кожному класі є “слабкі” учні, які не користуються повагою однолітків. Тоді завдання модератора – організаційна підтримка таких учасників, що полягає, у тому, що вчитель зупиняє розмову інших і дає змогу висловитися “слабкому” учневі, якщо він заявляє про таке бажання.

2. Визначення предмета діалогу.

Вчитель до початку заняття з ведення діалогу має чітко розуміти цілі й завдання уроку загалом – чого потрібно досягти, які знання та навички мають отримати учні, який досвід, у який спосіб учитель буде оцінювати результати такого заняття.

3. Дотримання правил, які оголошуються до початку уроку, і вчитель має слідкувати за їх дотриманням усіма учасниками діалогу, у тому числі й ним самим.

4. Створення атмосфери інтелектуальної свободи. 

Під час такого заняття будь-яка висловлена думка вважається цінною й немає неправильних думок. Кожен має право на те, щоби висловитися, бути почутим та отримати, якщо не підтримку, то увагу, розуміння та шанобливе ставлення. Завдання модератора на цьому етапі – “докопатися” до суті думки, якщо вона незрозуміла йому чи іншим учасникам. Для цього він може ставити уточнювальні запитання.

Оптимальна кількість учасників діалогу розраховується з огляду на час, відведений на заняття: у кожного з учасників має бути не менше 1 хвилини на висловлення власної думки. Тому, якщо є така можливість, клас варто розділити на кілька груп задля максимального ефекту від заняття.

Натомість, якщо хтось з учасників діалогу не має бажання висловлюватися, модератору не варто примушувати, для мовчання може бути чимало причин. Але коли вчитель бачить, що така дитина хотіла б долучитися до розмови, але інші не дають їй змоги, варто втрутитися.

Коли ж у класі є учні, схильні до спостереження та аналізу, а не до розмов, можна призначити їм так звану “роль репортера”. Тоді їхнім завданням буде уважне слухання, структурування та аналіз почутого, а наприкінці вони зможуть виступити з короткими підсумками всього, що говорилося під час уроку. Така вправа додасть цінності всьому заняттю.

Основні правила ведення діалогу:

• спілкування групою - під час діалогу учасники обговорюють виключно теми, думки, ідеї, але в жодному разі не людей та їхні особистості.
• лаконічність. Кожен учасник має право на висловлення думки, але вкластися при цьому у визначений час.
• уважне слухання. Учасники повинні виявляти повагу до кожного, хто висловлюється, уважно слухати, не перебивати й не коментувати, не давати оцінку, ба більше не переходити на особистості.
• пунктуальність.
• невикористання гаджетів.
• модератор визначає черговість висловлювань.

Діалог - це дієвим інструментом впливу на зміну як індивідуальної, так і колективної поведінки. Його можна використовуватися як під час уроку з певного предмета, так і в разі, коли в дитячому колективі виникають проблеми з поведінкою чи комунікаціями.