15 років тому, 4 червня 2008 р., завершилася перша сесія ЗНО, яке, за наполяганням тодішнього міністра освіти і науки України Івана Вакарчука, стало всеохопним. Іншими словами, всі хто хотів стати студентом вищого закладу освіти, не міг уникнути процедури ЗНО. Саме із 2008 року, ЗНО стало вважатися найбільш успішною освітньою реформою, котра отримала шалену підтримку населення України… Такої підтримки жодна реформа в освіті не мала до того і не має й до сьогодні.
На жаль, за 15 років ЗНО перестало бути «всеохопним»; система, як і УЦОЯО, втратили свою суб’єктність; свідоме спрощення рівня складності тестів і встановлення «порогового балу», на рівні межі вгадування, або й нижче, серйозно нівелювали значущість цієї реформи. А заміна ЗНО т.з. НМТ примітивізувала до межі сутність зовнішнього незалежного оцінювання й відкрила прямий шлях до його маргіналізації… Що зараз і продовжує відбуватися.
Однак, незважаючи на таке дуже сумне резюме, щиро вітаю всіх тих, хто у далекому 2008 р. був причетним і творив масове зовнішнє незалежного оцінювання. Ми з вами його зробили. І це були успіх та перемога.
P.S. Між іншим, про 15-річчя успішного завершення першого масового ЗНО ні в МОН, ні в УЦОЯО публічно навіть не згадали. І це зрозуміло. Адже, будь-яка згадка неминуче зумовить порівняння. А воно виграшним на користь сьогоднішньої системи зовнішнього незалежного оцінювання НЕ БУДЕ. То краще й не згадувати.