“Випускного в нас не було - мою школу зруйнували”, - харків’янка Поліна Заварзіна поділилася порадами та досвідом перебування у Польщі

Нещодавно у польських університетах розпочався навчальний процес. Цьогоріч заклади освіти прийняли дуже багато українських дітей, що стали вимушеними переселенцями через повномасштабне вторгнення росії. Багатьом з них, на жаль, немає куди повернутися, тож вони розпочали навчання за межами країни. Телеграф поспілкувався з Поліною Заварзіною та попросили розповісти про те, як її прийняли в польському університеті після зруйнування її рідної школи та що варто знати, перебуваючи у Польщі.

— Розкажіть, які почуття вас огорнули, коли довелося покинути Україну

— Мені досить складно вдався переїзд і перший час перебування в Польщі. Я страшенно хвилювалася і досі хвилююсь за всіх своїх близьких, адже у Харкові зараз важко. Водночас переживши сильний стрес, я відчула себе у безпеці, тут мене прийняли дуже тепло та з підтримкою. Зараз моє місто частково зруйновано, в тому числі й моя школа — на неї впав снаряд ще 26 лютого. Деяких вчителів, з якими я зростала, я більше не побачу. Ми не встигли побути на випускному та подякувати одне одному.

Мені важко повірити, що на вулицях, якими я гуляла з друзями, фотографувалася і просто весело проводила час, падають російські ракети. Тепер, коли я проходжу бульварами Варшави, то бачу величезну кількість знаків підтримки нашого народу. На вулицях вивісили українські прапори, плакати або просто підсвітили будинки жовто-блакитним кольором. Все це гріє мені серце, та в ті моменти я згадую, чому це зробили…

— Відомо, що в Європі готувалися до прийому наших дітей. Як вас зустріли стіни нового навчального закладу?

— Разом з батьками я прийняла рішення наразі залишатися тут та вступати до польського університету. Загалом у Польщі для українців було запропоновано безліч навчальних програм. Тут організували безкоштовні курси по вивченню мови, а також просто секції для дітей і дорослих, яким довелося залишити свої домівки через агресію росії. В деяких закладах пропонували навчання українською мовою. Багато вузів прийняли наших дітей безплатно, крім того, біженці мають можливість отримувати стипендію. Прийшовши у свій університет, я знову побачила купу знаків підтримки. Наприклад, в моєму університеті українцям можна оформити грошову допомогу, якщо в цьому є потреба. Фінансова поміч передбачає кошти на засоби гігієни, ліки та візити до лікаря.

— На сьогодні діти по всьому світу беруть участь у зборах гуманітарної допомоги, вони знають, що відбувається. Як до вас поставилися ваші одногрупники?

— На жаль, я чула кілька ситуацій про кепкування у європейських школах над нашими дітьми, деякі з цих жартів зовсім недоречні. Втім, ні я, ні мої друзі не потрапляли в такі ситуації. Оскільки я вступила на польськомовне навчання, тут дуже багато дітей з різних країн. Окрім поляків, я зустріла білорусів та людей різноманітних національностей. Тут, звісно, є й українці. Всі дуже доброзичливі та толерантні.

— Що корисно знати жінкам і дітям, що планують їхати або зараз знаходяться у Польщі?

— Звісно, є декілька важливих моментів, якими я хочу поділитися. Обов’язково перед тим, як їхати у Польщу, ви маєте дізнатися всі правила в’їзду та умови повернення в Україну. Коли я евакуювалася з Харкова та перетинала кордон, мені не було 18 років. Батьки відправили мене самостійно. Як висновок, на кордоні мене відвезли до дитячого будинку, а новою проблемою постало оформлення опікунства. В цьому випадку все індивідуально, тож раджу вам дзвонити на гарячу лінію та цікавитися саме вашою ситуацією.

Також, варто знати кілька нюансів, якщо вам треба вирішити якісь організаційні питання у вищих навчальних закладах. У Польщі рідко можна знайти контактну інформацію викладачів, а саме домашню адресу та номер телефону. В Європі чітко відмежовується робочий час від домашнього простору, тож за наявністю запитань до певних працівників освіти, вам треба писати на їх інтернет-пошту. Пам’ятайте, що поляки шанобливо ставляться до мовного етикету та звертають увагу на правильність написання листа. А також раджу запастися терпінням та за відсутності відповіді на ваше повідомлення, за деякий час написати повторне звернення.