Яке майбутнє української освіти? - Ігор Лікарчук

А чи не здається вам, що піднявши словесну бучу чи шоу навколо дистанційного навчання в період карантину, ми забуваємо про таке. Дистанційне навчання чи цифрова освіта вимагають щонайменше поєднання укупі трьох факторів.

1. Бажання учня здобувати освіту дистанційну і обов’язково - навченість його самоосвіті. Плюс - необхідні технічні засоби та належний доступ до Інтернету (для цифрової освіти).

2. Бажання і обов’язково - навченість вчителя здійснювати освітній процес дистанційно. Плюс - технічне забезпечення вчителя та належний доступ до Інтернету.

3. Централізовано систематизовані та структуровані освітні ресурси, які можна покласти в основу здійснення дистанційного навчання. Найкращий варіант - електронний підручник.

Чи маємо ми сьогодні наявність та успішне поєднання цих трьох чинників? На жаль, не маємо.

Тож, мабуть, ЩОСЬ потрібно робити для того, щоб їх терміново формувати. Чи не так?

Танці навколо того, як заповнювати класні журнали чи складати індивідуальні плани роботи на час карантину, вирішити ці проблеми не допоможуть.

Між іншим, від вирішення цих трьох проблем залежить і майбутнє української освіти. Бо вона такою, як до 12 березня уже не буде...

 Ігор Лікарчук