Саркастичні освітянські думки

Дистанційне навчання. Мені ніхто не заважає. Тихо й спокійно. Поруч чашка кави, ноут, інет і натхнення. Немає ні безглуздих нарад, ні контролю адміністрації, ні перевірок методистів, лише самоконтроль, творчість і вайбер-спілкування. Я не втомлююсь. Кожен робочий день у задоволення…

Переглядаю новини у Фейсбук, десь здалеку хмариться маленьке хвилювання. Шарудить вже мізками українська освіта, закидає в мережу натяки. Скоро-скоро з’являться плани дій-рекомендацій для дистанційного навчання. Не прорахували, от дідько. Хто ж знав, що вірус контролюватиме вітчизняну освіту? Все було таким стабільним, з видимістю змін.

- Як же це недалекі українські вчителі залишилися без контролю? Самі задають домашні завдання, планують уроки? Без наших вказівок? Шо, і самі знають, за яким планом працювати? Почекайте, слухняні бюджетники, зараз ми вам свій план скинемо. Він буде єдино правильним. Ти диви на них, вони ще й самі відеоуроки монтують? А дозвіл хто на них давав? Є грифи? Є рекомендації? Є аналіз? Є рецензії великих світу української педагогіки, котрі ні дня не працювали з дітьми? Почекайте, підождіть, скоро ми вже вистрелимо єдино правильним плануванням, обмеженнями, заборонами, порадами у кінці кінців, у яких чітко буде вказано, що ти, звичайний вчитель , працюєш не правильно. Що ти там кажеш? Повтори?

- Так у мене все виходить, все в нормі.

- У тебе все виходить? Ага, зараз! Придумав таке. Тобі здається. Ти тільки поглянь, учні від тебе страждають. НЕ засвоюють матеріал, не розуміють тебе, і взагалі все не так, все не те.

- Але як же це, шановне МОН, вони ж усе виконують. Скріни, фото мені висилають. Я перевіряю, контролюю, ось і оцінки виставляю в спеціальному журналі, я сам його створив, мені так зручно, а потім у звичайний журнал я їх…

- Що? Ти що? Зовсім вже? Які оцінки? А критерії оцінювання під час дистанційної роботи ти знаєш?

- Хіба вони відрізняються від тих, що завжди? Я й не знав…

- Будуть відрізнятися. Тиць тобі документ новий. Рекомендації щодо оцінювання. Тримай, ще гарячий, парує… Працюй, бюджетнику, і не випендрюйся.

- Почекайте, а як же творча самостійність вчителя?

- Яка творчість під час карантину? Зовсім з глузду з’їхав? Все потім, а зараз не на часі. Інші закони.

- А «Закон про освіту»….

- Ти нас чуєш? Карантин ! КА-РАН-ТИН!

- Значить, я все роблю неправильно?

- Робив неправильно. Але не переживай, ми все за тебе придумали. Не дарма ж у нас штат працівників гроші отримує. О, а ось і на тобі «Нову новизну по-новому нове».

- Що це?

- Порядок заповнення журналу після карантину. Ліву тепер колонку перенеси в праву, а праву посередині. У п’ятому рядку пропусти, а в третьому підпис. Потім оце на перехрест, а ось це переплітаємо. Будь уважний, отут пусто, а тут щоб у кожного стояло. Не переплутайте, це важливо. Інакше буде страшне і грубе порушення.

- А чому не можна, як звичайно? Все ж звично і зрозуміло…

- Слухай, вчитель, ти вже набрид! Думаєш, як у тебе досвід, категорія і кільканадцять років стажу, то ти краще нас знаєш як працювати?

- Думаю, що так…

- Ну, це вже зовсім несусвітнє нахабство! Над тобою треба контроль, суцільний контроль! Бо ще, не дай Бог, освітню систему спробуєш змінити. А вона ж ДО-СКО-НА-ЛА! Значить так, з тебе звіт, план плану, про хід ходу, звіт про як, чого і куди, інформація в табличці, звіт у діаграмі. Ще один за датами, і чи співпадає з попереднім звітом? Пояснювальна, чому не співпав шостий пункт. Список, чим користувався, пояснювальна, чому ось це посилання використано без дозволу. Звіт про низ і верх. Ні, про середину не треба, навіщо засмічувати освіту зайвими паперами? Ага, ще конспект виступу на педраді, файлик у папочку методоб’єднання, п’ять аркушів на кожен клас, а на дев’ятий шість. Детальний звіт про дистанційну підготовку до ЗНО і, здається, все… Ой, ні, вибачте, забули! Всі звіти у нових файликах, у якому електронному вигляді? Кажу, у файликах, самі в магазині купите. Файлики в окремі папочки. Якого кольору? Ну, добре вже, проявляйте свою творчу ініціативу і самостійність, дозволяємо колір обрати самому. Але щоб усі папки однокольорові!

Фух, справилися… І що б вони, ті вчителі, без нас робили?

Ольга Халепа