Немає кадрів на галузь Освіта - Володимир Співаковський

Річ не в тім, що немає кадрів. Там просто не знають, що міністру зобов'язати. А хто ж піде в "невідомо що"?

Тому що варіантів доручень багато:

Варіант 1. Прийти і зменшити всі витрати на освіту. Тому що в бюджеті немає грошей, і взяти їх ніде, а освіта - дуже витратна галузь. І ці витрати завжди хочеться скорочувати і скорочувати.

Варіант 2. Провести дійсно справжню реформу освіти на рівні топ-країн. Як в Фінляндії, Сінгапурі, Норвегії... Щоб трансформувати цю відсталу від усього світу галузь з рівня освіти 2.0 до рівня 5.0. Але таке завдання навіть у фантазіях ніхто не поставить.

Варіант 3. Зробити вигляд, що реформа неухильно проводиться як нескінченний процес, хоча і в різні боки. Солдат спить, служба йде.

Варіант 4. Не знають, яка реформа потрібна людям і країні. Просто не знають. Всі чекають, що воно якось все зробиться само собою.

Варіант 5. Так як у нас вже все сьорбнули і реформу медицини, і реформу освіти, то посада міністра - небезпечна. Тобто кожен день звідусіль всі будуть дзьобати, зловтішатися і розривати на частини. А нерви ж не залізні.

Більш того, міністру у своєму портфоліо треба мати багато якостей: візію... досвід... знання... комунікабельність... повагу всередині галузевого освітнього цеху... голоси від депутатів... позитивну харизму для народу... і внутрішню власну мотивацію. Виходить - занадто багато чого треба мати.

Варіант 6. Ніхто не хоче зв'язуватися зі щоденними політичними зигзагами. Мова така або така... закон такий або такий... науку фінансувати або ну її...

Варіант 7. А може, взагалі реформи не потрібні. Багатьом в країні все і так подобається. Та ще й згадують, яка чудова освіта була в СРСР. Тобто, немає попиту на хорошу освіту за прогресивними моделями. Але з міністра все одно спитають: а де ж реформи? Попиту немає, але давай, роби!

Варіант 8. Реформа освіти ВЖЕ повинна бути сформована повністю в голові у міністра, щоб він САМ все чітко знав і зробив під ключ. Як суперменеджер своєї власної переможної концепції. Адже шеф-кухар в ресторані не питає відвідувачів ресторану, як варити борщ. Він сам це давно знає, і готує так, що кожен раз все в кінці тільки й говорять: "Дякую, було дуже смачно".

Ви запитаєте, чи є вихід з цього становища в глухому куті і над прірвою? Звичайно є. Навіть два.

Володимир Співаковський