Викладачка Олександра Журавльова працює в Канаді і ділиться інформацією про місцеві школи та процес навчання.
"Немає поганих дітей, є діти які роблять поганий вибір",- не моє, але влучно.
Повертаюсь до класного менеджменту, бо записала вислови вчителів, їхні поради, стратегії роботи.
У кожному класі на початку навчального року обов'язково проводиться декілька уроків про вибір. Вчителі та учні складають та обговорюють правила, порушення, наслідки, поведінку в школі, і все зводиться до свідомого вибору учня. Бачила у класах плакати створені з розфарбованих дітьми картинок.
Вибір може бути хороший або поганий.
Вибір свідчить про те, що учень бере на себе відповідальність за свої вчинки. Вибір свідчить про те, що учень розуміє і турбується про свою безпеку.
Вибір дає учневі можливість відчути свою значимість і силу. Тому, плануючи урок, вчитель наперед продумує можливість вибору: діти самі обирають під яку пісеньку робити фізкультхвилинку, яку книжку із двох запропонованих учителем почитати, написати вправу чи пограти гру (хоча гра побудована на тому самому матеріалі, що й 'написати вправу', та й вправу пізніше теж напишуть).
Тому, тут вибір - це свого роду маніпуляція, але якщо вона йде на користь навчанню та поведінці, то чому б і ні?
"You have 2 choices"
'У тебе є дві опції' - одна з практик, якою часто користуються вчителі для впертих і непослушних учнів. І в даному випадку вибір, як свобода дії, обмежує цю свободу.
Про цю стратегію я дізналась, коли працювала на ГПД у приватній школі.
Проте, я її не використовувала бо не вміла влучно і швидко підібрати правильний вибір для дитини:
ти хочеш йти на двір чи...,
ти будеш робити домашнє чи...
А що 'чи'? Гуляти ідемо всі разом, домашнє треба зробити, що ж протиставити?
Сидимо з Шоною (школа Боукрофт, моя вчителька на практиці) після уроків, плануємо, вона розказує мені про окремих учнів. "Катя (Синдром Дефіциту Уваги з Гіперактивністю) - розумна, любить малювати і читати, проте імпульсивна, вперта, не завжди контролює свої дії і слова, влаштовує істерики, розкидаючи все навколо. Я шукала до неї підхід по-різному, і 'у тебе є 2 опції' для неї підходить. Вона любить відчувати себе важливою".
Як ти придумуєш, і як працює ото 'у тебе є дві опції"?
• формулюй речення так, щоб обидві опції, які ти даєш на вибір учню, були прийнятними для тебе.
• даючи вибір, скажи це стверджувальним реченням, а не запитанням.
"Ти можеш написати цю вправу ручкою або олівцем".
Коли ж ти спитаєш: "Чим ти хочеш написати ці речення ручкою чи олівцем?", учень має право на відповідь: ручкою, олівцем, нічим. А "нічим" нас не влаштовує.
• обов'язково похвали дитину за будь-який вибір, вони ж обидва позитивні.
• зберігай спокій, будь виваженим, послідовним, навіть, трішки байдужими до емоційних проявів учня. І він втратить зацікавлення у конфлікті.
Прошу, щоб закінчила моє речення -
"Ти будеш писати вправу чи..."
"Ні, так не можна. Ставити під сумнів виконання того чи іншого завдання не можна, дай вибір Як, Де, Коли чи з Ким його зробити.
Наприклад, Катя мені періодично влаштовує концерти під час ланчу, що не хоче одягатись на двір. Тому 'йти на двір чи залишитись в класі' пропонувати не можна, тому що вона може вибрати 'клас', і потрібен дорослий, хто залишиться в класі теж. Та й взагалі їй може сподобатись не йти на двір, і як я її потім змушу?
Тому я часом їй кажу: "Ми йдемо на двір. У тебе є дві опції: ти можеш взяти м'яч або книжку". І що б вона не обрала, я хвалю.
М'яч - це чудовий вибір ти зможеш пограти з друзями.
Книжка - це чудовий вибір, я захоплююсь тим, як ти читаєш.
"Зараз ми будемо читати. У тебе є дві опції: ти можеш читати мовчки про себе, або можеш читати другові. Учень обирає, а я хвалю: читати мовчки - чудовий вибір, тобі ніхто не заважатиме і ти зможеш насолодитися книжкою. Читати другові - чудовий вибір, ви зможете обговорити книжку і поділитися враженнями".
А є учні, які не просто повільно працюють, а роблять все щоб не працювати, особливо коли це стосується письма. Тому я часто чула: "Ми складаємо і записуємо речення. У тебе є дві опції - ти можеш працювати і закінчити зараз або писати речення під час ігрового часу". Здебільшого обирають перше, бо ігровий час - це 20-30 хв в кінці дня, коли можна погратись кубиками, конструкторами і т.д. Хоча були й такі, що в кінці дня сиділи за вчительським столом і сопіли над реченнями, споглядаючи як інші граються.
Можливо не для всіх учнів і не у всіх випадках стратегія працює. Проте я її бачила в дії, спробувала на практиці з Катею, і у мене спрацювало. Спробуйте...
Отримуйте тільки свіжу і цікаву інформацію про новини освіти в Україні та за кордоном