А де ж задоволення? - Володимир Співаковський

В освіті все прагнуть тільки до "користі", невпинно повторюючи дітям: ці знання вам знадобляться! Вони дуже важливі, потрібні і корисні! Без них взагалі прожити не можна.

Тому вам треба вивчити-визубрити-запам'ятати сотні формул, законів, параграфів і визначень.

Воно-то звісно, ​​так. Але всі вже давно зрозуміли, що це слабкий мотиватор для того, щоб вчитися. Чому?

Тому що дещо в навчанні все-таки має приносити задоволення. Ну, як десерт.

Ви ж не можете залишити дитину без десерту? Без морозива, тістечок, цукерок, шоколадок...

Адже не можна ж харчуватися одними тільки жирами, білками, вуглеводами і вітамінами.

Організм дітей, незважаючи на всі правильні санітарні заборони, вимагає і... гамбургерів, і цукерок, і тістечок, і чіпсів, і інших ласощів, які, як усім відомо, іноді абсолютно даремні.

Але хіба можна радість викинути з життя?

Інакше звідки потім щастя черпати?

Як казав Вінстон Черчилль: «Я можу прожити без необхідного, але без надмірностей я прожити не можу».

Так ось, що в школах у нас є дітям для задоволення?

І чи дійсно ці задоволення там потрібні?

Володимир Співаковський