Чому люди часто ненавидять свою професію?

Учням і студентам демонструють не всю картину їх майбутньої діяльності. А напихають знаннями, замість того, щоб розширити їх свідомість.

Наприклад, життя Бізнесмена привертає молодь грошима, владою, славою, але при цьому проблеми розхитаного здоров'я, ризиків, відсутність грошей, банкрутств і відповідальності за долі співробітників особливо не висвічуються. Тільки 3 з 100 більш-менш вибиваються наверх.

Діяльність Політика завжди на виду, і навіть іноді супергрошова. Але не всі можуть постійно йти на угоду з совістю, знаходити спритні компроміси, розбиратися в законах, реально допомагати людям і країні, і не потрапляти на гарячому, ризикуючи свободою і репутацією. Чесними або щасливими політиками стають 7 з 100.

Бути Дипломатом - це не тільки звані прийоми і закордон. А ще заховування своєї думки куди подалі, туга за батьківщиною і низьку платню. Філігранними дипломатами стають 5 з 100.

Розповідаючи про романтизм і мужність Військового, забувають сказати, що в армії немає свободи слова, і проти своєї волі доводиться виконувати чужі команди, часто аморальні. Жити доводиться в поневіряннях і непристосованих умовах. Не кажучи вже про ризик життям і необхідності приймати рішення за секунди. А ще - вбивати ворога. Або бути вбитим самому. Справжніми солдатами батьківщини стають 20 з 100.

Якщо говорять про професії Вчителя, то під душевними сентенціями про благородство і творчому початку цієї світлої місії приховують, що робота ця клопітка і негрошова. І більше - з паперами, оцінками і звітами, ніж з душами дітей. Добрими вчителями стають 12 з 100.

Фотомоделі в глянцевих журналах і на подіумі викликають захоплення. А насправді їх долі сповнені депресивних станів, що, втім, властиво всім тим, хто пов'язав своє життя зі спортом або шоу-бізнесом. Справжніми асами тут стають 1 з 1000.

Орієнтир на Програміста і Комп'ютерщика - дуже сучасний, але треба враховувати, що з 100 стартапів 99 лопаються. А ще треба мати особливі мізки, в яких все перетравлюється системно. І якщо упустив якусь точку-кому, нулик-одиницю, то "все пропало". Таких розумних в цій сфері 15 з 100.

Тому тільки знань недостатньо. Для кожної майбутньої професії, або точніше життєвого проекту, потрібен особливий тип мислення і характер. А не тільки знання шкільних предметів і список професій, більшість з яких зникають прямо на наших очах.

Звичайно, щастить тим 20% дітей, які вже знають, чого вони хочуть. Ще 50% змушені інтенсивно купувати широкий спектр знань, щоб вивудити з цієї інформації то, що стане їхнім майбутнім пріоритетом.

Ну, і ті, що залишилися 30% особливо не паряться, так як потрібні їм знання вони придбають по дорозі. Яка виведе їх або на широкий хайвей, або на узбіччя.

У будь-якому випадку, нехай їм усім пощастить.

Володимир СПІВАКОВСЬКИЙ