Як навчити учнів розв'язувати проблеми?

За визначенням Всесвітнього економічного форуму, через 5 років для роботи будуть потрібні такі навички:

1. аналітичне мислення та інноваційність

2. розв’язання складних проблем

3. критичне мислення та аналіз

4. креативність, оригінальність та ініціативність

5. логічна аргументація, розв’язання проблем та формування ідей

Як формувати ці навички в учнів розповіли для “Нової української школи” вчителька англійської мови Кропивницької гімназії ім. Т.Шевченка, номінантка міжнародної премії Global Teacher Prize Анна Дудіч та вчителька англійської мови, української мови та літератури Мелітопольської школи №23, переможниця Global Teacher Prize Ukraine 2019 Наталя Кідалова.

НАВЧАЛЬНІ ПРОЕКТИ

Проект не заради проекту, а для зміни на краще. Уже кілька років у Кропивницькій гімназії ім. Т.Шевченка реалізовують проєкти. Ідея може з’явитися як під час уроку, розповідає Анна Дудіч, так і поза школою.

“З проєкту виростає суспільно-корисна робота. І ця робота продовжується навіть після того, як офіційний проєкт закінчується”.

А почалося все із залучення вчителів різних предметів до проєкту Майкрософт 2014 року. Тоді п’ятикласники потрапили до лав переможців із фольклорним проєктом, під час форуму, спрямованому на розвиток глобальних компетентностей – толерантність до різноманіття культур і традицій.

“Діти вивчали казки різних народів, – пригадує Анна. – Щоби дізнаватися про інші казки і представляти свою, їм потрібно було спілкуватися англійською мовою. Тоді ми вперше побачили в школі, що найкращий результат ми отримуємо тоді, коли вчитель не зациклюється лише на своєму предметі, а починає співпрацювати з колегами”.

ЯК ДІТИ ТВОРЯТЬ ЗМІНИ

“Ми почали звертати увагу дітей, що, незважаючи на вік, вони можуть ухвалювати рішення, робити кроки, щоби змінювати свій навколишній світ. Треба просто мати проактивну позицію”, – каже Анна Дудіч.

Креативність оригінальність та ініціативність можна розвивати й без значної фінансової підтримки, розповідає вона:

“Ми почали звертати увагу, що для наших співвітчизників стало звичкою постійно скаржитися – це не так і то не так. Але є багато речей, що залежать від кожного з нас. Наприклад, зробити в школі затишне середовище. Для цього не потрібно багато грошей. Добре, коли виділяються кошти на ремонт, але прикрасити й облаштувати свій навчальний простір можна, маючи обмежений ресурс і необмежену фантазію”.

Зі скарг на низьку температуру в класі виріс проєкт, який приніс школі сучасне комп’ютерне обладнання. Спочатку учні регулярно вимірювали температуру приміщень і нотовали дані. Згодом школярі долучилися до міжнародної акції Нанеси на мапу свій світ (Map your world).

На сайті створили портфоліо, у якому розміщували інформацію про те, у яких школах міста і в яких навчальних приміщеннях краща ситуація з температорою, у яких – гірша і як кожен розв’язує цю проблему – утеплюють стіни, замінюють вікна тощо.

“У цьому конкурсі діти виграли планшети. Так покращили матеріально-технічну базу і звернули увагу місцевої влади на проблеми шкіл”.

Висвітлення проблеми – ще один шлях її розв’язання. Й одним із дієвих інструментів є реальна допомога. Одним із найяскравіших прикладів став проєкт для безпритульних тварин у місті.

“Залучили дітей 6–10 класів. Ми раніше часто збирали їжу для тварин, що мешкають у місцевому притулку. Він не фінансується місцевим бюджетом”.

Діти раз на тиждень ходили до притулку, щоби допомогти його працівникам – погодувати або вигуляти тварин. Згодом зрозуміли: одного разу на тиждень недостатньо й почали шукати шляхи для пошуку додаткових коштів.

В інтернеті побачили конкурс, який передбачав знімання відео про проблему і пропозиції, як її можна розв’язати. Зробити це потрібно було в креативний та інноваційний спосіб.

“Учні зняли відео про цей притулок із допомогою звичайного смартфону у форматі 360. Англійською мовою написали супроводжувальний текст. Адже в школі працює гурток журналістики”, – розповідає Анна.

Ця реалістична картина вразила журі конкурсу. Діти показали зсередини жахливий стан тварин і умови, у яких ті живуть. Нагородою стала професійна знімальна камера.

Та головне, що цей проєкт привернув увагу місцевих мешканців. Школярі розміщували свій сюжет на YouTube та в соцмережах, організували благодійне dog-show і збір коштів під час марафону, залучивши громадські організації. Спільними зусиллями вдался зібрати додаткові гроші для притулку.

МЕТОД ДИЗАЙНУ ДЛЯ ЗМІН (design for change)

Відчуй, уяви, зроби, поділись. Це основи методу освітнього руху Design for change

Анна розповідає, що цей метод допомагає не лише під час реалізації проєктів, а й під час звичайного навчання.

“Відчуй – означає проявити емпатію, усвідомити проблему. Уяви – запланувати, або спроєктувати конкретні кроки. Зроби – це про реалізацію. А поділитися – означає розповісти про свій досвід близьким, друзям, громаді, країні, світові”.

Завдяки цій методиці учні гімназії минулоріч узяли участь у дитячому міжнародному форумі в Римі з проєктом очищення забрудненої ручки. Діти з допомогою 3D-принтера розробили спеціальний пристрій.

“Діти побачили, як їхні ровесники можуть розв’язувати місцеві проблеми, які ідеї вони пропонують. Це їх ще більше надихнуло, – захоплюється Анна. – А ще така діяльність допомагає усвідомити, що навчання не закінчується з дзвоником. Звісно, у проєктах реалізується фінальна частина, а на уроках щоденно ми налаштовуємо дітей на розв’язання конкретних проблем. Так формуються цеглинки, з яких виходять великі міжнародні проєкти”.

КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ Й АНАЛІЗ

Перевіряти факти, піддавати сумніву інформацію, розвивати критичне мислення. Ці уміння учні гімназії змогли вдосконалити завдяки участів проєктах МАН.

“Наприклад, у нашому регіоні вважалося, що джерела води дуже забруднені, адже поблизу розташовані уранові шахти. На уроках фізики й хімії якраз вивчали стан води й поволі виникла ідея запросити виїзну експедицію від МАН”, – розповідає Анна Дудіч.

Коли експерти МАН разом із дітьми приїхали зі своїм обладнанням і взяли проби на місцевій станції розподілу води, то з’ясувалося, що вода насправді високої якості.

“Отож діти вкотре переконалися, що довіряти потрібно фактам”.

Гімназія вже реалізувала спільно з МАН п’ять проєктів.

“Запам’яталася дітям також виїзна експедиція до Бовтиської западини. Учні досліджували природу утворення метеоритного кратеру. Під час фінальної конференції вони розповіли, про що дізналися, що побачили під мікроскопом. А потім почали фантазувати – а як можна розвинути туристичну галузь у нашій місцевості – чи створити музей науки, або облаштувати туристичний об’єкт”.

НАВЧИТИСЯ ФОРМУЛЮВАТИ ПРОБЛЕМУ

Наталя Кідалова починає розмову з цитати Альберта Ейнштейна: “Якби в мене була година на те, щоб урятувати планету, я б витратив 55 хвилин на формулювання проблеми й лише 5 хвилин на те, щоби знайти рішення”.

Часто, за словами Наталі, ми беремося розв’язувати проблему, яка насправді не є проблемою. Тому важливо навчитися формулювати проблему.

Дієвим інструментом для цього може бути зображення дерева проблем. “Зображується дерево, у центрі якого розміщена проблема. Коріння – це причини, гілки – наслідки проблеми. Часто під час обговорення виходить, що проблема виявляється позначений нами наслідок чи причина. Якщо діти роблять таку вправу неодноразово – відокремлюють проблему від причин і наслідків, аналізують її – це розвиває аналітичне мислення”.

Ще один спосіб – “П’ять Чому”. Коли є проблема, ставимо запитання “Чому?”, далі після відповіді – знову “Чому?” і так п’ять разів.

Ці вправи можна практикувати з дітьми будь-якого віку.

Буває, що вчителі пропонують проблеми учням, які для них не є такими. Тому важливо залучати дітей до формулювання проблеми.

МЕТОДИ КООПЕРАТИВНОГО НАВЧАННЯ

“Я прихильниця кооперативного навчання”, – каже Наталя.

Без внеску кожної дитини не буде розв’язане завдання. Це співвідповідальність і взаємозалежність. У своїй роботі застосовує безліч методів – наприклад, метод “Ажурна пилка”:

Метод дає учням змогу працювати разом, щоби вивчити значну кількість інформації за короткий час, а також заохочує учнів допомагати одне одному “вчитися, навчаючи”.

За допомогою методу “Ажурна пилка” учні працюють у різних групах. Спочатку вони працюють у “домашній” групі. Потім в іншій групі учні є “експертами” з питання, над яким працювали в “домашній” групі, та отримують інформацію від представників інших груп. Потім вони повертаються в “домашню” групу, аби поділитися інформацією, яку їм надали учасники інших груп.

“Домашні” групи:

Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал. Бажано обрати в групі голову, тайм-кіпера (стежить за часом) та особу, яка ставить запитання, аби переконатися, що кожен учасник розуміє зміст матеріалу.

“Експертні” групи:

Після того, як учитель об’єднав учнів у нові групи, вони стають експертами з тієї теми, яку вивчали в “домашній” групі. Учні за порядком намагаються за визначений учителем час якісно й у повному обсязі донести інформацію до членів нових груп та сприйняти нову інформацію від них.

Метод “Карусель”

Суть методу в тому, що утворюються два кільця: внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє – учні, які не змінють місць, зовнішнє – учні, які через кожні 30 секунд змінюються. Так вони встигають проговорити за кілька хвилин кілька тем і спробувати переконати у своїй правоті співрозмовника.

Метод “Серверувальний килимок”

Формуються групи з 4 учнів. Аркуш паперу розмічено на чотири частини з колом усередині. У кожного є свій колір маркера. Вчитель ставить одне запитання для всіх, а кожен учень пише у своїй комірці свою відповідь. Потім діти проговорюють свої відповіді й те, що збіглося, записують до центрального кола. Тоді помітний внесок кожного й немає суперечок.

Метод Сократівська прогулянка (проводити на свіжому повітрі)

Діти об’єднані в групи, вчитель дає завдання. Упродовж 15 хвилин діти прогулюються й обговорюють це питання. Після повернення до класу на постері викладають свої думки.

Підпишіться на email розсилку!

Підписатись

Аналіз і критичне мислення через гру, запитання і критерії оцінювання

Для розвитку критичного мислення та здатності до аналізу на уроках часто практикують метод “Шість капелюхів”. Це психологічна рольова гра, сенс якої в тому, щоби розглянути одну проблему із шести незалежних один від одного поглядів і сформувати найбільш повне уявлення про предмет дискусії.

Капелюх певного кольору передбачає ввімкнення відповідного режиму мислення, якого має дотримувати учень чи команда, аргументуючи свою позицію в дискусійній грі:

• Білий – фокусування уваги на інформації (аналіз відомих фактів та цифр, а також оцінювання того, яких відомостей не вистачає та з яких джерел їх можна отримати).

• Жовтий – дослідження можливих успіхів, пошук переваг та оптимістичний прогноз події / ідеї / ситуації, яка розглядається.

• Чорний – оцінювання ситуації з погляду недоліків, ризиків та загроз її розвитку.

• Червоний – увага до емоцій, відчуттів та інтуїції. Не вдаючись у подробиці та міркування, на цьому етапі висловлюються всі інтуїтивні здогадки.

• Зелений – пошук альтернатив, генерація ідей, модифікація вже наявних напрацювань.

• Синій – управління дискусією, підбиття підсумків і обговорення користі та ефективності методу в конкретних умовах.

“Також я вчу дітей ставити запитання. Часто навіть дорослі не вміють ставити відкриті запитання. Ми робимо м’ячик із папірців, збираємо відкриті запитання й на наступному уроці починаємо з нього. Кожен бере папірець, зачитує одне запитання і відповідає. Ці м’ячики передаємо з одного класу в інший”, – роповідає Наталя Кідалова.

Ще один метод для формування навички аналізу й логічної аргументації – це вироблення спільних критеріїв.

“Коли діти готують групове завдання, то мають розуміти, за якими критеріями це завдання буде оцінюватися. Часто вони самі формують критерії оцінювання. Це сприяє більшій залученості, відповідальності й обізнаності. Тому на уроках ми часто застосовуємо взаємооцінювання та самооцінювання”.

Також дітям потрібно давати зворотний зв’язок. Для цього підходить метод Сендвіч:

“Як у кожному сендвічі є три елементи: хліб, начинка і хліб, так і у зворотному зв’язку й оцінюванні має бути обговорено те, що вдалося. Далі варто зосередитися на порадах щодо удосконалення – що можна покращити і як. Але закінчити обов’язково потрібно позитивом і підбадьорюванням. Звісно, навичка зворотнього зв’язку вимагає часу і вміння”