"Про подарунки дітям на Новорічні свята, маніпуляції, вимоги і взагалі" - Світлана Ройз

Подарунок чи Дар?

У книзі "Маленький Санта" є чудові міркування про те, що в слові подарунок є частинка - ДАР. І, можливо, одне з наших завдань допомогти дитині з часом навчитися розрізняти – подарунок – те, що дуже хочеться, але скоро, як і багато подарунків, що лежать у дитячій кімнаті, забудуться, а Дар – те, що ми зберігатимемо в пам'яті . І Дару не завжди можна доторкнутися.

У сім'ї може бути «журнал подарунків» - зошит, поділений на глави. Частина мамина, тата та кожного з дітей. До цього журналу записуються бажання. Важливо, щоб батьки теж записували те, що вони хотіли б. З цього журналу можна просто так вибрати подарунок без приводу. Можна разом із дитиною відкладати гроші на дорожчий. Цей журнал дуже полегшує завдання у пошуках подарунків і дітям, і дорослим. Основне завдання цього журналу – дати дитині відчуття – моє бажання почуте, «йому є місце», а ще – показати дитині, що батьки теж мають свої бажання («своє місце»).

Будь ласка, не потрібно позбавляти дитину подарунка через погану поведінку, не потрібно маніпулювати – кажучи, що св. Миколай чи Дід Мороз бачить твої пустощі і принесе вуглинку чи лозу. Звичка «заслуговувати на щось своєю хорошістю» - підступна. А після того, як дитина дочекається подарунка, у неї може статися «відкат» - така собі компенсація ще більших витівок і шкідливості.

Атмосфера свята – протитривожні і стабілізуючі «ліки». Нам важливо підтримувати всі традиції, всі ритуали, щоб утримати відчуття стабільності. Чи потрібно святкувати Новий Рік та взагалі святкувати, коли поряд відбувається щось складне чи трагічне? ТАК – це наш вибір Життя. Можна, зустрічаючи Новий Рік – уявити, що ми поділяємо це свято з тим, хто нам дорогий. У найскладніші часи важливо зберігати контакт із Життєвістю. Новий Рік має прийти за розкладом.

Ми пам'ятаємо, що якщо ми надаємо дитині вибір подарунків у магазині – цей вибір може бути з 2-3 іграшок. Вибір із більшої кількості іграшок спровокує розгубленість та істерику.

Коли дитина просить у св. Миколая або Діда Мороза щось величезне і нереальне - ми можемо сказати, що до будь-якого подарунка важливо бути готовим. І іноді ми отримуємо те, що в нас не вміщається. Як проковтнути цілий торт, який дуже хотілося з'їсти. Але ми його не зможемо переварити. А деяких подарунків потрібно дочекатися свого часу.

Ми разом із однією з сімей минулого року формулювали відповідь від ельфів Діда Мороза на лист із проханням – повернути померлу бабусю. Писали про те, що є речі, які не під силу навіть чаклунству. І це справді дуже сумно. Але найбільше диво в тому, що бабусина Любов живе в цьому хлопчику. І кожною сніжинкою, яка обов'язково цього року з'явиться чи кожною хмарою чи зіркою, бабуся йому посміхатиметься. І якби бабуся могла йому зараз сказати – вона б обов'язково сказала, як любить його і як ним завжди пишається.

Ми ж пам'ятаємо, що дитина не зможе оцінити - "великий" подарунок (за розміром і ціною) або "маленький" - вона "оцінить" за своїм відчуттям, внесок в очікування, за атмосферою отримання подарунка. Найменша штуковина може бути дорожчою за найдорожчий подарунок. Коли ми готуємо подарунки, важливо, щоб ми, віддаючи дитині найцінніше та найкраще, не жертвували собою. Важливо, щоб ми самі потім не розчарувалися, чекаючи її реакції у відповідь. І не ловили себе на думці "ну я ж для неї...".

Варіанти відповідей на дитячі та недитячі питання про подарунки:

- Мамо, якщо св. Миколай приніс N подарунків більше, ніж мені - виходить, що він N більше любить?

- Подарунок – це сила. І в найменший предмет може бути вкладена велика сила. Ти мені подарувала малюнок, а тато - велику праску-парогенератор. Твій малюнок - маленький, а кохання в ньому дуже багато, точно не менше, ніж у прасці.

- Дід Мороз же чарівний, отже, він може принести будь-що, навіть те, що ви мені купити не можете.

- Чари - мудрі і добрі. І не дає нам більше того, що ми готові насправді прийняти. Чаклунство - це не тільки про те, що «я хочу», а й про те, щоб дати людині те, що їй дійсно важливо і потрібно, і те, що принесе радість та користь не лише в цей момент, а надовго. І будь-які чарівники, як і люди, дбають не тільки про те, щоб просто зробити подарунок, а й про те, щоб подарунок був саме для цієї дитини своєчасною і не пошкодив їй.

– І важливо дочекатися свого подарунка. Іноді на це витрачаються роки. Я вірю, що наші подарунки, як і наші друзі, і все наше - нас знаходять.

- Я хочу котика-собаку-конячку-тигра.

- Подарунок і чари не повинні нікому завдавати шкоди і завжди піклуються про всіх. Думаю, ми всі зараз не готові до піклування про ще одну істоту.

- Я хочу, щоб у мене було таке саме, як у N.

- Ти хочеш таку іграшку, як у N чи хочеш бути такою, як N? Кожен з нас має особливу цінність. І кожен має особливий дар. Коли ми хочемо бути «як інший» - ми втрачаємо свою особливість. Пам'ятаєш, ми говорили, що кожен має супер-силу? У чому твоя суперсила? А моя? А у N? Іграшка зробить тебе схожою ненадовго на N. Але всередині ви все одно відрізнятиметеся. А якщо ти станеш у всьому наслідувати N - мені буде шкода бачити, що ти втрачаєш свою суперсилу... А іграшкою ти можеш попросити пограти або ми можемо записати в журнал подарунків.

- Якщо мені Дід ​​Мороз цього не принесе, я не віритиму в нього.

- Чари і добрі сили, як і люди, не приймають шантажу та маніпуляції. Адже тобі не треба доводити свою любов до нас, ми в неї віримо. Вірити чи ні – це твій вибір. Я вірю в те, що мене люблять і дбають, вірю в чари любові і життя - не вимагаю доказів.

А подумаймо, для кого ми можемо стати цього року провідниками дива? Кого ми з тобою можемо порадувати.

Напевно, немає абсолютно універсальних відповідей, та й неможливо передбачити все і підготуватися до всього.

Нехай наша мудрість та любов стануть для нас провідниками до дива. Адже всі важливі та своєчасні слова народжуються саме з нашої любові та мудрості.

Світлана Ройз