Головні виклики та потреби українських шкіл за кордоном

Через повномасштабне вторгнення рф в Україну значна кількість українців була змушена виїхати за кордон. За даними ООН, станом на 07.03.2023 року лише в Європі перебуває 8,1 млн українських біженців, понад 760 тисяч українських школярів інтегровано в шкільну систему країн ЄС.

Більша частина дітей навчається у місцевих школах, що унеможливлює доступ до української освіти, оскільки діти не можуть продовжувати навчання за українською програмою дистанційно, а екстернатна чи сімейна форма навчання потребує наявності певних знань, навичок та умінь у батьків.

Одним із найпоширеніших шляхів доступу до української освіти є українські школи за кордоном. Однак обмежена можливість таких закладів освіти не дозволяють охопити широке коло охочих учнів. В службі освітнього омбудсмена розповіли про головні виклики та потреби українських шкіл за кордоном.

Однією з головних проблем є невизнання нашою державою українських шкіл, створених за кордоном. Національне освітнє законодавство не містить норм про механізм заснування українських шкіл за кордоном. Створені за кордоном українські школи, суботні та недільні школи – це переважно ініціативи небайдужих фундацій, культурних чи громадських організацій громад українців за кордоном, які засновані відповідно до законодавства країни, де створені.

Для визнання шкіл необхідно ввести до українського законодавства відповідні зміни, що визначатимуть:

• критерії до вибору засновника;
• механізм отримання ліцензії;
• визначення освітніх програм, за якими здійснюватиметься освітній процес;
• порядок матеріально-фінансового та кадрового забезпечення шкіл.

Українські школи за кордоном потребують фінансової підтримки. Для цього має бути створений механізм фінансування з урахуванням розподілу коштів між школами різних країн відповідно до кількості учнів, які навчаються в українських школах за українськими програмами в кожній країні.

В службі освітнього омбудсмена пропонують певні кроки на шляху забезпечення підтримки українських шкіл за кордоном, а саме

• створити робочу групу у складі представників МОН, посольств, консульств, українських шкіл за кордоном, освітнього омбудсмена тощо для напрацювання змін до національного законодавства щодо заснування та державної підтримки українських шкіл за кордоном;
• на державному рівні розробити Дорожню карту разом з урядами або міністерствами освіти країн перебування українських біженців щодо критеріїв заснування та визнання української школи за кордоном та їхнього державного контролю;
• посилити спроможність Міжнародної української школи;
• розробити державні програми підтримки українських шкіл за кордоном;
• розробити єдиний верифікований реєстр українських шкіл за кордоном;
• постійно здійснювати облік дітей, які перебувають за кордоном та наявність у них доступу до української освіти;
• можливість ведення особової справи учня в електронному вигляді;
• розглянути можливість підтримки українських шкіл за кордоном за різними моделями;
• розробити порядок зарахування стажу роботи за кордоном до педагогічного стажу для підтримки українських вчителів, які працюють в українських школах за кордоном та порядок їхньої атестації;
• розробити механізм забезпечення державою підручниками українських шкіл за кордоном;
• розвивати центри вивчення української мови за кордоном.