60 років тому у Києві намагалися змусити владу надати українській мові статусу державної

11 лютого 1963 року у Києві розпочалася Республіканська конференція, учасники якої порушили питання про надання українській мові статусу державної

Організаторами конференції виступили Київський державний університет та Інститут мовознавства Академії наук УРСР. Громадський резонанс мали виступи й культуромовна діяльність письменників Максима Рильсь­кого, Костянтина Гордієнка, О. Ільченка, Бориса Антоненка-Давидовича, Миколи Шумила, Петра Панча, О. Кундзіча, Дмитра Білоуса, мовознавців М. Жовтобрюха, В. Русанівського, М. Пилинського, В. Коптілова, А. Коваль та ін.

Конференція стала “публічним протестом” проти політики партійно-радянського керівництва у мовній сфері. Учасники конференції виступили за надання українській мові статусу державної.

Конференція проходила в жовтому корпусі Київського університету на бульварі Шевченка, на другому поверсі в актовому залі. Вибух стався, коли слово для виступу необачно надали молодій дослідниці Лідії Орел. Вона розповіла, в якому реальному стані перебуває українська мова, що її дедалі більше витісняють з усіх сфер життя. Зал влаштував їй бурхливу овацію – і пішло...

Диктор Петро Бойко виступав невдовзі після Лідії Орел. Він пропонував усунути такі слова, які вважалися нібито українськими, але були скальковані з російської мови. Скажімо, від слова «Лаос» має бути прикметник «лаоський», але в українську мову з російської втелющили «лаотянський». Після схвалення учасниками конференції самозрозумілої, здавалося б, ідеї про рівноправність мов (зокрема, російської й української) і про необхідність мовців керуватися внутрішніми правилами української мови Петро Бойко того ж вечора в ефірі вже казав «лаоський»...

Поети-шістдесятники - головні доповідачі конференції. Київ, 1963р.

Усього за 5 днів, протягом яких тривало зібрання, було зачитано 27 доповідей. У них йшлося, що існуюча теорія двомовності нації є абсурдною і єдиною  рідною мовою для українців є українська. Учасники форуму звернулися до ЦЕ КПУ та уряду України з клопотанням ввести у всіх дошкільних, загальноосвітніх і середніх спеціальних навчальних закладах українську мову навчання. Окрім того, уся документація в установах, підприємствах, транспортній галузі і торгівлі має теж вестися рідною мовою. У клопотанні йшла мова і про збільшення видавництва наукових праць, художніх книг та підручників українською мовою це саме стосувалося і виробництва українських фільмів.

Влада вжила усіх заходів, аби не допустити можливого повторення обговорень такого ґатунку, особливо «активних» українців звільняли з роботи, їм забороняли публічно виступати, зникли конференції, де могли збиратися і виступати усі охочі.