28 січня в історії:: затвердження Державного прапору України

28 січня 1992 р. Верховна Рада України під головуванням Івана Плюща ухвалила Постанову «Про Державний прапор України».

Прапор у синьо-жовтих кольорах використовувався на українських землях ще з Середньовіччя. Зокрема, на прапорах Галицько-Волинського князівства було зображено золотого лева на синьому тлі.

Синьо-жовтий прапор широко використовував український національно-визвольний рух під час європейської «Весни народів» 1848 року (наприклад, він був піднятий на Львівській ратуші), а в роки Першої Світової війни блакитним полотнищем із золотим обрамленням користувалися українські січові стрільці.

Прапори з синім й жовтим кольором під час визвольних змагань 1917-1921 років використовували Центральна Рада, УНР, Гетьманат Павла Скоропадського та ЗУНР. У 1941-1944 роках жовто-синій стяг мали дивізія «Галичина — та ОУН (М), а ОУН(Б) — синьо-жовтий.

За часів СРСР прапор у жовтий і блакитний колір був під забороною і його застосування каралося кримінальною відповідальністю як прояв націоналізму.
Уперше за новітніх часів масово Національний прапор стали підносити на заходах Народного Руху України.

24 липня 1990 року синьо-жовте полотнище вперше офіційно з'явилося у столиці України — воно було підняте біля будівлі міської ради на Хрещатику на знак ухвали «Декларації про державний суверенітет України».

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України. Народні депутати України на чолі з Вячеславом Чорноволом внесли до сесійної зали Верховної Ради Національний прапор. Цей прапор зберігається у музеї Верховної Ради як національна реліквія.

4 вересня Національний прапор був урочисто піднятий над куполом Верховної Ради.

28 січня 1992 року Верховна Рада офіційно затвердила державним прапором України «національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3». Це рішення було підтверджене 20-ю статтею Конституції України.